Шановні батьки! На жаль, ми вимушені працювати в умовах карантину. Сьогодні діти - наші вихованці знаходяться вдома. Як організувати спільне дозвілля, чим зайняти дітей, як забезпечити їх повноцінний розвиток вдома - ці та інші поради ви зможете знайти у рубриці "Для вас, батьки". Заходьте на сторінку та користуйтесь.

ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНУ МОДЕЛЬ - У ПРАКТИКУ

ОСОБИСТІСНО ОРІЄНТОВАНУ
МОДЕЛЬ - У ПРАКТИКУ

 

Методичний порадник

 

ЩО ДОРОСЛІ ЗАВИНИЛИ ДИТИНІ

 

У дошкільного дитинства особлива місія — закласти надійну основу для розвитку щасливої особистості. На жаль, у цей період зазнаємо і перших втрат через те, що ігноруємо сигнали, які подає нам дитина. Це і труднощі у спілкуванні, й відсутність пізнавального інтересу, і невміння грати, небажання дотримуватись правил, домінування руйнівної активності чи, навпаки, пасивності.

 

Не вдаючись до глибокого аналізу причин небажаних проявів, ми часто робимо дитину єдиною винуватицею ситуації, не замислюючись про наш власний внесок у її життя. А замислитися варточи все зробили ми, дорослі, аби діти могли повноцінно, відповідно до власної природи, задовольняти свої потреби в пізнанні, захисті, любові та прихильності? Йдеться не про матеріальне забезпечення дошкільного закладу (яке й справді у нас нині не на висоті), а про якість життя в ньому загалом, і зокрема про реалізацію головних людських цінностей: доброти, любові, прав людини, ненасильства, довіри, співчуття, чесності.

 

Для початку згадаємо, що розвиток дитини справді здійснюється як саморух, обумовлений її індивідуальними особливостями (типом нервової системи, задатками, темпом розвитку) та специфікою виховних впливів. Тож цим процесам неможливо нав’язати однозначні шляхи розвитку, але можна сприяти певним тенденціям, наприклад, допомогти малюку набути досвіду успішної діяльності, що зміцнить його впевненість та віру в себе; підтримати його ініціативи, щоб він усвідомив свої можливості; спонукати до виконання непростого завдання, аби він відчув себе переможцем; налаштувати на активну участь у різних справах, що
сприяє становленню реалістичної самооцінки.

 

Завважимо: ефективність виховання визначається не силою впливу, а його правильною організацією, структурою і характером. Часто слабкі на перший погляд, але правильно організовані та спрямовані виховні впливи на психіку дитини бувають дуже ефективними.

 

Крім того, добре слово, увага, позиція прийняття, вчасна підтримка, а часом і пряма безпосередня допомога подекуди важать для дитини та її особистісного розвитку набагато більше, ніж чітко побудована, але формально організована система роботи. Тож освітнє середовище має бути побудоване на засадах особистісно орієнтованого підходу. Це дасть змогу задовольнити потребу дитини в емоційно наповненому, відповідному віковим та індивідуальним особливостям оточенні, сприятиме її всебічному гармонійному розвитку та вільному й творчому самовизначенню.

ОРГАНІЗУЙТЕ ОСОБИСТІСНО
ОРІЄНТОВАНИЙ ОСВІТНІЙ ПРОЦЕС
Принципові позиції

 

-                    Дитинство - повноцінний період життя дитини, а не підготовка до шкільного навчання. Отже, намагання дорослого акцентувати увагу дитини саме на підготовці до майбутнього, а то й налякати ним (що трапляється досить часто) є до певної міри хай і неусвідомленим, але знущанням над нею. Маємо більше покладатися на природу, яка розумно розпоряджається процесами розвитку та дозрівання людини, заклавши у неї від початку інтерес до свого майбутнього і віру в краще. Дитині властиво прагнути дорослішання, тому додаткові “спонукання” мають бути добре продумані й нести позитивний настрій та оптимізм, щоб не порушити природного розвитку.

 

-                    Дитина - суб’єкт, який може чогось хотіти, а чогось - ні, чомусь віддавати перевагу, а від чогось відмовлятися. Маємо прийняти це апріорі, що зовсім не означає бути пасивними спостерігачами і повністю відмовитися від спрямування та корекції! Ідеться про пошук таких способів впливу на дитину, які відповідають її природі, ґрунтуються на її інтересах, прагненні до наслідування, заохочують до активних дій, мобілізують її ресурси, спонукають докладати
зусилля для отримання результату тощо. Розвиток дитини можливий лише в тій мірі, у якій наші вимоги та цілі щодо неї збігаються з її власними цілями.

 

-                    Кожна дитина має право бути собою, говорити те, що думає, проявляти свої справжні почуття. Якщо думки, реакції, емоції, вчинки
дитини чомусь непокоять дорослого, в кожному конкретному випадку варто знаходити механізми, які стимулюють належні реакції та поведінку вихованця. Наші намагання чути й бачити лише те, що хочемо, заперечення почуттів дітей призводять до «
проростання» в них нещирості, підлабузництва, пристосуванства (адже вони так хочуть відповідати нашим очікуванням!).

 

-                    У розвитку дітей значущу роль відіграють вільна, спонтанна, мінімально регламентована гра. руховий і реальний чуттєвий предметно-практичний досвід, безпосередньо пов’язаний з власним тілом. Щоб зрозуміти світ, дитині треба навчитися володіти своїм тілом; торкатися цього світу руками, аби згодом опановувати його розумом. Навчання в цьому віці має непрямий, неявний (імпліцитний) характер, і для його успішного перебігу вирішальними є не розумові операції, а безпосередня діяльність (ігри, малювання, ліплення, трудові дії, театралізації, розповідання казок, оповідок, читання віршів) та сприйняття світу в усіх його проявах.

 

-                    Організовуючи пізнавальну діяльність дитини, варто робити акцент на її почуттях. Шлях до опанування понять має проходити крізь почуття і
переживання дітей (здивування, інтерес, радість, сподівання, наміри, бажання, надії), які різними способами пробуджує сам педагог.

 

У старших дошкільнят розуміння, почуття і         вміння взаємодіють інакше, ніж у дорослих: від співпереживання певним діям через відтворення вчинку чи способів дій у грі (де дитина безпосередньо пов’язує себе з учинком) до більш-менш чіткого розуміння, формування елементарних уявлень і понять та готовності до вчинку, дії.

 

Особистісно орієнтований підхід в організм виховання та навчання передбачає реальну переорієнтацію педагога з фронтальних способів роботи з дітьми на індивідуальні; з надмірної опіки - на пошук ресурсів, які задовольняють інтере
дітей; з диктату і контролю — на співпрацю.

 

ВЗАЄМОДІЙТЕ
З ДИТИНОЮ МУДРО

 

В особистісно орієнтованій виховній системі вихователеві відводиться особлива роль організатора збалансованого розвивального середовища та носія  суспільно значущих форм поведінки. Ми часто недооцінюємо значення особистості вихователя для дитини, ігноруючи таким чином можливості головного природного механізму розвитку малюнка - наслідування. Дитина в перші сім років свого життя через вільне наслідування дій, реакцій може засвоїти майже все, що їй потрібно для первинної орієнтації в навколишньому середовищі. В її природі вже закладено безумовну довіру до дорослого, потребу в наслідуванні його прикладу. При цьому наслідувальна діяльність не обмежується копіюванням дій та вчинків, у ній відображають думки й почуття дорослих, радість від спільної з ними діяльності.

 

Визначальна взаємодія справжньої сутності вихователя зі справжньою сутністю дитини є фундаментальною основою розвитку кожного малюка. Жодні спеціально організовані зовнішні заходи не справляють такого сильного виховного впливу, як сама особистість дорослого. Поряд зі значущою для себе людиною дитина почувається впевненою і захищеною, що позитивно впливає на стан її здоров’я, ставлення до світу, інших людей.

 

Поради вихователям:

·                   Демонструйте кращі зразки своєї поведінки, будьте обережні в судженнях та проявах емоцій (але завжди залишайтеся щирими), випромінюйте добро і любов. Ваш внесок у розвиток дитини безцінний — ваше ставлення до світу знайде відображення у її інтересах, судженнях, цінностях.

·                   Пробачайте дітям. Поведінка малюка часто імпульсивна, недостатньо вмотивована й виважена. Інколи досить докірливого погляду, щоб він усвідомив свій промах. Не варто привчати дітей до формальних вибачень — поспіхом промовлені слова не залишають у душі жодного сліду. Намагайтеся ростити малечу в спокої та душевній рівновазі.

·                   Кожна дитина має відчувати, що ви любите саме її. Щоб продемонструвати це, уважно вислуховуйте її, радійте й сумуйте разом з нею. Втім, пам’ятайте: дитині потрібний вихователь, який веде, спрямовує, налаштовує.

·                   Частіше використовуйте “Я - повідомлення”, таким чином даючи дітям зрозуміти: їхні поведінку, реакції дорослі обмежують не взагалі, а лише за-
раз, і на те є певні причини. Наприклад: “Прошу зараз голосно не розмовляти, бо це заважає дітям гратися” або “Я не дозволяю бігати в групі, бо можна зачепитися за меблі й упасти”.

·                   Демонструйте підтримку будь-яких починань дитини. Інколи ці починання нелогічні, наперед “провальні”, але дитина зрозуміє це, лише спробувавши. Дайте їй можливість накопичити досвід успішної й неуспішної діяльності. Діти не потребують ні критики, ні особливого захвалювання, їм потрібні віра та підтримка.

·                   Намагайтеся створювати і підтримувати позитивну атмосферу, дбайте про “збереження обличчя” кожного. Підтримки та захисту потребує насамперед той, кому в цей момент гірше. Тому інколи варто поспівчувати й винуватцеві конфлікту, підтримати його.

 

ОЖИВІТЬ ЦЕНТРИ
ДИТЯЧОЇ ДІЯЛЬНОСТІ

 

Нагадаємо: дитина розвивається в різноманітній предметно-практичній діяльності та спілкуванні. Сьогодні в багатьох дитячих садках можна спостерігати таку картину: щоб унормувати активність дітей, педагоги наповнюють весь їхній день регламентованими фронтально організованими видами діяльності. Тож фактично дитина ні хвилини упродовж дня собі не належить — нічого не вирішує, не ініціює, ні за що не бере на себе відповідальність. Часом можна спостерігати протилежну картину: коли після таких занять дітям дають волю і вони, не маючи навичок самостійного регулювання своєї діяльності, просто “випускають пару” — бігають, штовхаються, галасують. Жодну зі згаданих ситуацій не можна вважати сприятливою для розвитку дітей.

 

Протягом дня слід відводити час для самостійної діяльності, коли дитина має змогу обирати заняття за власним бажанням або ж просто спостерігати за діяльністю інших. Це потребує продуманої організації, належного предметно-ігрового оснащення, систематичності, єдності підходів. Лише за таких умов можна сподіватися на продуктивну активність дітей.

 

У групових кімнатах наших дошкільних закладів традиційно створюються куточки або центри дитячої діяльності. Гадаємо, час оживити їх, наповнивши цю діяльність новим змістом і вводячи її в освітній процес як рівноправну з іншими формами роботи. Саме у таких центрах діти можуть відповідно до власних інтересів займатися різними справами: малювати, ліпити, вирізувати, майструвати, прати та прасувати, лагодити книжки, доглядати за рослинами і тваринами в куточку природи, складати пазли, конструювати тощо. За умови зниження покрокового контролю та регламентованості діти успішно нарощуватимуть свій особистісний потенціал, вправляючись у самостійності, ініціативності, творчості. Вихователь при цьому не має самоусуватися від роботи, навпаки, його функції розширюються: в одних ситуаціях він - консультант, в інших - партнер, а інколи - учень.

 

У педагогів часто виникає запитання: які саме центри дитячої діяльності найдоцільніше створювати в групах? Радимо орієнтуватися на чинні програми, враховуючи інтереси дітей і можливості закладу. Серед найпоширеніших назвемо
такі центри: книги, математики, образотворчості, природничий, настільних ігор, сюжетно-рольових, ігор з водою і піском, конструкторсько-будівельних тощо.

 

Поради вихователям

 

·        Намагайтеся максимально використати простір групової кімнати для організації роботи в центрах діяльності. Добре, якщо куточки відокремлені
ширмами, перегородками, невисокими меблями й розміщені не по периметру, а по всій площі групової кімнати з періодичними змінами місця розташування. Усе це, разом з бездоганною чистотою в групах, незахаращеністю, естетикою інтер’єру, — підґрунтя для організації різноманітної предметно-практичної, художньо-творчої, ігрової діяльності дітей.

·        Постійно оновлюйте центри діяльності, поповнюйте їх новими предметами, матеріалами, іграми. Коли матеріали часто змінюються з урахуванням інтересів дітей, групова кімната стає місцем експериментування, джерелом творчих ігор, спонукає малюків до запитань і позитивного розвитку.

      Вихователі мають завжди замислюватися: чи достатньо матеріалів у групі, чи враховано інтереси як усієї групи, так і окремих дітей, чи стимулюють наявні посібники пізнавальну активність, чи вдало вони розміщені, чи вчасно змінюються, замінюються, доповнюються? Дуже важливо систематично додавати нові матеріали, тимчасово або назавжди прибирати з них, до яких діти втратили інтерес. Взагалі педагог має перебувати у постійному пошуку, започатковувати все нові й нові справи, які можуть зацікавити вихованців.

·  Спеціально відводьте впродовж  дня час для роботи в центрах. Якщо до обіду діти зайняті на спеціально організованих заняттях і нічого змінити не можна, подаруйте їм таку радість протягом години у другій половині дня. Якщо в приміщенні зробити це не виходить, організуйте цікаву діяльність на майданчику.

·  Намагайтеся враховувати інтереси дітей і відображати їх у центрах діяльності. Наприклад, групу відвідує дитина з В’єтнаму. Варто скористатися ситуацією і дати вихованцям уявлення про цю країну/ її культуру, мову, страви, виставивши для огляду книжки, листівки, елементи національного вбрання, пригостивши малюків смачним печивом (напевне, мама дитини-гості не відмовиться допомогти). Якщо в групі є діти, які постійно навідують зі своїми батьками дідусів і бабусь у селі, попросіть їх привезти з поїздки фотознімки, щоб усі вихованці змогли побачити цікаві картини сільського життя.

 

РОЗВИВАЙТЕ І ПІДТРИМУЙТЕ
ДИТЯЧІ ПОЧИНАННЯ

 

Заняття у центрах діяльності розширюють життєвий простір дітей, дають їм змогу самостійно розв’язувати проблеми. Втім, без належної підтримки з боку вихователів ця діяльність може швидко завмерти. Щоб підсилювати суб’єктність дітей і налаштовувати їх на відповідальне ставлення до реалізації власних задумів, варто спонукати малят озвучувати свої інтереси, визначати, чим вони хочуть займатися, на елементарному рівні планувати свої дії — лише таким чином малюк стане активним учасником організованої діяльності, що забезпечить його нормальний розвиток. Маємо пам’ятати: процес вибору справи, а тим більше її планування, для дітей дуже непростий. Не маючи належних навичок, вони починають хвилюватися, напружуються, часто змінюють свої рішення.

 

Поради вихователям

·        Інформуйте дітей про те, що можна робити в центрах. Покажіть, як і де саме можна користуватися обладнанням і в якому вигляді дитина  має його залишити. Не варто поспішати змінювати наповнення центрів. Близько одного тижня можуть з інтересом займатися одними й тими самими справами. Спочатку пропонуйте небагато матеріалів, поступово збільшуючи їх кількість та складність.

·        Обговорюйте з дитиною її плани: “Що збираєшся робити? Як ти це робитимеш? Де використаєш свій виріб?”. Не забувайте по завершенні діяльності уточнити, чи все вийшло так, як малюк хотів, що б він змінив.

·Нагадуйте дітям, що вони мають зробити і в який термін. Використовуйте наліпки, записи, під казки, годинник тощо.

·        Навчіть вихованців користуватися “дошкою вибору”; обравши для себе справу, розміщувати на дошці свій знак (картинку, символ чи власну світлину). Маємо бути готовими і до того, що деякі діти на початкових етапах у ситуації вибору відчуватимуть тривогу та невпевненість. У такому разі варто запропонувати: “Максимку, може, ти складатимеш пазл?”, “Іринко, я тобі раджу заверши
розмальовку. Сьогодні ввечері ми влаштуємо виставку робіт, і твою теж розмістимо”. Згодом діти звикнуть і охоче братимуться за різноманітні види діяльності, спочатку заявивши про свої наміри на “дошці вибору”.

· Разом з вихованцями розробіть правила поведінки в центрах діяльності: визначте, скільки дітей можуть одночасно перебувати в тому чи іншому центрі; як вони мають між собою домовлятися, коли можна переходити до іншого центру;
в якому вигляді слід залишати обладнання після роботи з ним і т. ін.

 

 

ПРОВОДЬТЕ МОНІТОРИНГ

ПРОГРЕСУ ДИТИНИ

Важко судити про ефективність тієї чи іншої методики, програми без постійного моніторингу розвитку дитини.

Досить часто вихователі намагаються дати оцінку тим чи іншим підходам,
керуючись власними відчуттями. Така оцінка приблизна, поверхова, оскільки
не спирається на кількісні показники і не відображає реального стану справ
повною мірою. Протягом останніх років не раз робилися спроби впровадити в
практику роботи вихователя ведення - щоденників та карток спостережень,
підготовку портфоліо тощо. Але громіздкі процедури, значення яких не було до кінця зрозуміле, часто відбивали бажання продовжувати відстежувати розвиток дітей. Радимо скористатися технологією “Моніторинг прогресу дитини”, де як основні показники процесу розвитку розглядаються стан емоційного благополуччя вихованця та міра його залученості до різних справ.

Поєднання емоційного благополуччя й активної залученості у діяльність в окремої дитини дає всі підстави для висновку: вона перебуває в сприятливих для себе умовах, повною мірою використовує надані можливості, а отже, розвивається.

Звісно, такий моніторинг не дасть нам повної інформації про рівень розвитку дитини. Але покаже, чи створені умови для її розвитку, що і є головним завданням вихователя.

Оцінивши за п’ятибальною шкалою емоційне благополуччя та рівень залученості дітей до справ, можемо об’єднати їх у різні групи:

     4 і 5 балів (більшість) — активні, позитивно емоційно налаштовані, повною мірою використовують надані можливості;

     3 бали — періодично проявляють пасивність, байдужість або емоційний неспокій (ця категорія потребує втручання на рівні всієї групи);

     1 і 2 бали (незначна, як правило, частина дітей) — потребують особливої уваги педагогів і допомоги в подоланні емоційного неблагополуччя та залученні до різних справ.

Результати моніторингу можна відобразити у таблиці.

 

Ім’я дитини

Жовтень

Благополуччя

Залученість

Іра М.

? 12 3 4 5

? 12 3 4 5

Олег І.

? 12 3 4 5

? 12 3 4 5

Роман Ф.

? 12 3 4 5

? 12 3 4 5

 

 

 

 

 

 

 

Примітка. «?» - дитина з певних причин не була оцінена, надалі їй слід приділити більшу увагу.

 

 

 

Емоційне благополуччя дитини — стан її максимального емоційного комфорту в природному та соціальному середовищах. Чому йому надається таке велике значення? Відповідь очевидна: лише в позитивному емоційному стані дитина відкрита до зовнішніх впливів — охоче навчається, грається, легко засвоює пропоновану інформацію.

 

Активна залученість до діяльності — стан високої зосередженості на певній діяльності, в ході якої в дитини розвиваються дослідницькі якості. Дитина цілком
захоплена справою, відкрита й чутлива до всього, що їй пропонує середовище.

 

Ця таблиця постійно підказуватиме вихователям, хто з дітей упродовж наступних чотирьох місяців потребуватиме особливої уваги. Моніторинг варто проводити приблизно тричі на рік. Важливо, щоб кожній дитині, у якої з певних причин порушилися процеси розвитку, з’явилися ознаки емоційного неблагополуччя чи спостерігається втрата інтересу до різних справ, вчасно надавалася підтримка вихователя.

Завершити розмову про особистісно орієнтований підхід, який вводиться в практику наших дошкільних закладів уже нині, хочеться на оптимістичній ноті.

Дошкільному вікові притаманні такі особливості, що забезпечують накопичення ресурсів для всього подальшого життя дитини: велика потреба у пізнанні — для набуття знань про світ, людей і саму себе; висока здатність до оволодіння різними видами діяльності, зокрема спілкування — для опанування вмінь; висока активність — для випробування себе в різних життєвих ситуаціях. Отже, педагогам та батькам залишається зовсім небагато — бути уважними до потреб дитини і забезпечувати умови для емоційно насиченого, радісного, змістовного щоденного її буття.

 Друк  E-mail

Коментарі   

#1 Guest 26.11.2014, 22:47
Коментар був видалений адміністратором

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Яндекс.Метрика