Шановні батьки! На жаль, ми вимушені працювати в умовах карантину. Сьогодні діти - наші вихованці знаходяться вдома. Як організувати спільне дозвілля, чим зайняти дітей, як забезпечити їх повноцінний розвиток вдома - ці та інші поради ви зможете знайти у рубриці "Для вас, батьки". Заходьте на сторінку та користуйтесь.

Інформаційний бюлетень "Організація роботи з дітьми в адаптаційний період"

Зміст

 

 

Діяльність педагога щодо полегшення процесу адаптації дітей

  1.  

Етапи організації діяльності медичних і педагогічних працівників

щодо адаптації дітей до умов дошкільного закладу

  1.  

Ступені адаптації дитини до умов дошкільного закладу

  1.  

Орієнтовний план роботи колективу  в адаптаційний період

  1.  

Методичні рекомендації. Створення умов для полегшення адаптації дитини: медичний аспект

  1.  

Методичні рекомендації Створення психологічно комфортного середовища

для кожної дитини в групі

  1.  

Методичні рекомендації Установлення довірливих взаємин між педагогом і дитиною

  1.  

Пам'ятка для вихователів Авторські казки, що сприяють полегшенню

адаптації дітей раннього віку

  1.  

Методичні рекомендації Адаптація новачка-дошкільника в групі

  1.  

Методичні рекомендації Поліпшення апетиту дитини

  1.  

Методичні рекомендації Дії у разі відмови дитини від їжі

 

Психолого-педагогічний супровід

  1.  

Особливості адаптації дитини із затримкою психічного розвитку

до умов дошкільного закладу

 

Робота з батьками новачків

  1.  

Методичні рекомендації Організація роботи колективу дошкільного закладу

з батьками новачків

  1.  

Анкета для батьків «Портрет моєї дитини»

  1.  

Анкета для батьків «Психолого-¬педагогічні параметри визначення

готовності дитини до вступу до дошкільного закладу»

  1.  

Життєві ситуації. Як варто і як не варто поводитися батькам під час адаптації дитини до умов дошкільного закладу

 

Інформаційний стенд

Діяльність педагога щодо полегшення процесу адаптації дітей

Етапи організації діяльності
медичних і педагогічних працівників
щодо адаптації дітей до умов дошкільного закладу

 

Етап

Термін проведення

Зміст роботи

Підготовчий етап

вересень – квітень

  • організація  попереднього знайомства з дітьми та їхніми батьками в межах діяльності консультативного пункту
  • організація роботи дитячо-батьківських груп (за потреби) з метою підготовки дітей до відвідування дошкільного закладу
  • ознайомлення батьків із характеристикою вікових можливостей та показниками розвитку дітей раннього віку
  • анкетування батьків за такими темами: «Портрет моєї дитини», «Психолого-педагогічні параметри визначення готовності дитини до вступу до дошкільного закладу»
  • вивчення мовленнєвого і психологічного розвитку дітей
  • прогнозування можливого перебігу адаптації за результатами анкетування та діагностики, виявлення дітей групи «ризику»
  • проведення днів відкритих дверей, які передбачають екскурсію дошкільним закладом і презентацію його приміщень
  • створення адаптаційної групи за результатами попереднього прогнозування ступенів адаптації дітей

Етап психолого-педагогічного супроводу

вересень – жовтень

  • проведення поетапного прийому дітей до груп
  • здійснення психолого-педагогічний супроводу нових дітей і спостереження за їхньою поведінкою
  • індивідуальне діагностування рівня нервово-психічного розвитку дітей та організація релаксаційних хвилинок в адаптаційній кімнаті для дітей
  • консультування батьків із питань, які в них виникають
  • розроблення індивідуального режиму дня для кожної дитини
  • оформлення адаптаційних листків дітей

Етап аналізування та висновків

листопад – грудень

  • оброблення результатів — аналізування адаптаційних листків, оцінювання рівня нервово­-психічного розвитку дітей
  • заповнення індивідуальних маршрутів розвитку дітей
  • проведення індивідуальної роботи з дітьми, у яких виявлено тяжкий ступінь адаптації
  • організація експрес-­огляду групи раннього віку за участі адміністрації, медичних працівників, психологічної служби та вихователів дошкільного закладу

 

 

 

 

Ступені адаптації дитини до умов дошкільного закладу

 

Ступінь

Тривалість, тижнів

Характеристика

Легкий

3–4

Поведінка у дитини нормалізується протягом місяця. Новачок починає спокійно чи радісно ставитися до дитячого колективу, проявляє зацікавленість до навколишнього середовища. Настрій дитини бадьорий, хоча і не без незначного ранкового плачу. Апетит дещо погіршується і на кінець першого тижня досягає звичайного рівня, сон поновлюється протягом 10–15 днів.

Взаємини з близькими людьми за легкої адаптації в дитини не порушуються, вона легко прощається, швидко відволікається, її цікавлять й інші дорослі.

Дитина доволі активна, але не збуджена. Ставлення до дітей може бути як байдужим, так і зацікавленим. Інтерес до оточення поновлюється протягом двох – трьох тижнів за участі дорослих.

Розвиток мовлення загальмовується, але дитина відгукується і виконує певні прохання чи вказівки дорослих. До кінця першого місяця в неї поновлюється активне мовлення.

Зниження захисних сил організму значно не виражено, і до кінця третього тижня вони відновлюються. Хворіє дитина не більше разу на місяць, не довше десяти днів і без ускладнень. Ознак невротичних реакцій у дитини немає.

Дитина здорова, поведінка швидко нормалізується, фізіологічна адаптація відбувається природно

 

Середній

4–8

Дитина худне, хворіє, але не важко, без ускладнень.

Порушення в поведінці й загальному стані дитини є виразнішими і тривалішими. Сон нормалізується лише за 20–40 днів. Апетит поновлюється в такі самі строки.

Настрій дитини нестійкий протягом місяця, значно знижується активність, зокрема новачок стає плаксивим, малорухливим, не намагається досліджувати нове оточення, не використовує набутих раніше побутових навичок. У грі дитина також не застосовує набутих навичок, гра ситуативна. Мовленнєва активність знижена. Усі ці зміни тривають протягом п’яти – шести тижнів.

Ставлення дитини до близьких емоційно-збуджене — плач, крик під час прощання, до інших дорослих — вибіркове, а до дітей, як правило, байдуже, проте може бути й зацікавленим.

Захворюваність дитини — до двох разів на місяць
(в адаптаційний період), не більше 12 днів і без ускладнень.

Вага тіла дитини не змінюється або дещо знижується. З’являються ознаки невротичних реакцій: вибірковість у ставленні до дорослих і однолітків, спілкування лише за певних умов.

Яскраво виражені зміни в самопочутті дитини — порушення травлення, блідість, пітливість, «тіні» під очима, «палаючі» щоки тощо, особливо перед початком захворювання, зокрема гострої респіраторної інфекції

 

Тяжкий

>8

Дитина часто і важко хворіє, одне захворювання майже без перерви змінює інше. Захисні сили організму ослаблені, і це несприятливо позначається на фізичному і психічному розвитку дитини.

Неадекватна поведінка дитини настільки виражена, що межує з невротичним станом. Дитина погано засинає, її сон короткий зі скрикуваннями, плачем уві сні та пробудженням у сльозах.

Апетит погіршується сильно і надовго, а також можуть виникнути стійка відмова від їжі або невротичне блювання за спроби дитину нагодувати. Також можуть виникнути функціональні порушення та безконтрольні випорожнення.

Дитина не спить, вона пригнічена, не цікавиться оточенням, ставиться до дітей відчужено, однолітків уникає або проявляє агресію. Ставлення до близьких емоційно-збуджене, позбавлене практичної взаємодії. Дитина не реагує на запрошення взяти участь у будь-якій справі.

Говорити не хоче, або простежується затримка мовленнєвого розвитку на значний період.

Дитина, яка бурхливо виражає свій протест проти нових умов криком, голосним плачем, вередуванням, чіпляється за маму, падає в сльозах на підлогу, викликає менше хвилювань у практичних психологів і лікарів, аніж дитина, яка ціпеніє, стає байдужою до того, що з нею відбувається. Така апатія є типовим проявом дитячої депресії, через яку погіршується загальний стан дитини.

Поліпшення стану дитини відбувається вкрай повільно, протягом декількох місяців.

До невротичних реакцій дитини відносять блювання, пристрасть до особистих речей, наявність страхів, некеровану поведінку, прагнення сховатися від дорослих, істеричні реакції, тремор підборіддя і пальчиків тощо

 

 

Орієнтовний план
роботи колективу  в адаптаційний період

 

Вид роботи

Термін/строк

Відповідальні

із батьками

Вступна бесіда

  .  .   

 

Завідувач
Вихователь-методист

Анкетування батьків щодо готовності дітей до вступу до дошкільного закладу

  .  .   

Практичний психолог

 

Дні відкритих дверей, екскурсія дошкільним закладом

  .  .   

Вихователь-методист

Проведення практикуму для батьків «Ігри та вправи в період адаптації дитини до умов дошкільного закладу»

  .  .   

Практичний психолог
Вихователь-методист

Організація перебування батьків разом із дитиною у групі

  .  .   

Вихователі
Практичний психолог

Індивідуальні консультації для батьків дітей із середнім і тяжким ступенями адаптації

  .  .   

Практичний психолог

із педагогами

Експрес-огляд груп раннього віку за участі адміністрації, фахівців психологічної служби, медичних працівників і вихователів

  .  .   

Вихователь-методист

 

Лекція «Адаптація дітей до умов дошкільного закладу»

  .  .   

Вихователь-методист

Тренінг «Проблеми адаптації дітей до умов дошкільного закладу»

  .  .   

Практичний психолог
Вихователь-методист

Оформлення рекомендацій щодо роботи з дітьми в адаптаційний період

  .  .   

Вихователь-методист

Вихователі
Практичний психолог

Індивідуальні консультації педагогів щодо проблем адаптації дітей

  .  .   

Вихователь-методист
Практичний психолог

із дітьми

Ознайомлення з територією дошкільного закладу — екскурсія-прогулянка

  .  .   

 

Вихователь-методист
Практичний психолог

Екскурсія основними приміщеннями дошкільного закладу для дітей дошкільного віку

  .  .   

 

Вихователь-методист
Практичний психолог

Ознайомлення дітей дошкільного віку з роботою гуртків

  .  .   

 

Вихователь-методист
Практичний психолог

Знайомство з вихователем

  .  .   

 

Вихователь-методист
Практичний психолог

Екскурсія до живого куточка (годування тварин)

  .  .   

 

Вихователь-методист
Практичний психолог

Екскурсія до своєї групи

  .  .   

 

Вихователь-методист
Практичний психолог

Поетапний прийом дітей до групи

  .  .   

 

Вихователь-методист

Педагогічний супровід режимних моментів

  .  .   

Вихователь-методист
Вихователі

Спостереження за перебігом адаптації

  .  .   

 

Вихователі
Практичний психолог
Сестра медична

Проведення адаптаційних ігор

-        Рухливі ігри на спортивному майданчику

-        Спілкування з вихователем (гра)

-        Ігри з водою (на території дошкільного закладу)

-        Колективна гра «Пісочне місто»

 

  .  .   

  .  .   

  .  .   

  .  .   

Вихователі
Інструктор з фізкультури
Практичний психолог

Відвідування адаптаційної кімнати

Малювання долоньками в арт-студії

Колективна гра «Подорож»

Ігри із сенсорного розвитку

Колективна творчість «Галявина настрою»

  .  .   

Практичний психолог

 

Індивідуальні заняття з дітьми з тяжким ступенем адаптації: казкотерапія, арт-терапія, ігри з водою, ігри з тістом, піскова терапія, релаксаційні і дихальні техніки

  .  .   

Практичний психолог

 

Оформлення адаптаційних листків дітей

  .  .   

Вихователі
Практичний психолог
Сестра медична

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Методичні рекомендації

Створення умов для полегшення адаптації дитини:

медичний аспект

 

ü  Організовуйте комплекс заходів медичного та психолого-педагогічного супроводу дітей для полегшення адаптації дітей у дошкільному закладі, адже найважливішим завданням у цей період є забезпечення атмосфери психічного, фізичного комфорту та емоційного благополуччя дитини.

ü  Погоджуйте поступове формування груп новоприбулими дітьми з огляду на перебіг адаптації, бажано приймати в групу не більше двох – трьох новачків на тиждень.

ü  Організуйте за потреби батькам короткотривале перебування дитини в дошкільному закладі, починаючи з 2–3 годин, з поступовим збільшенням на 1–2 години в день залежно від поведінки та самопочуття дитини.

ü  Щоденно контролюйте стан здоров’я та емоційний стан дитини протягом першого місяця відвідування закладу.

ü  Ознайомте дітей та їхніх батьків з правилами особистої гігієни, правилами внутрішнього розпорядку та режимом дня у дошкільному закладі, а також з меню дошкільного закладу.

ü  Підтримуйте температурний режим в групових приміщеннях у період адаптації  на рівні +22...+23 °С, не вище, адже температура тіла дитини нормалізується набагато складніше за перегрівання, ніж за охолодження.

ü  Наполягайте на тому, щоб батьки вбирали дітей у відповідний до сезону, просторий бавовняний одяг, приносили змінний одяг.

ü  Поясніть батькам, що одяг і взуття з натуральних волокон найліпші, у них тіло дитини дихає, що дає змогу уникнути перегрівання або переохолодження.

ü  Використовуйте бактерицидну лампу для знезараження повітря в групах.

ü  Використовуйте ефірні олії бергамоту, ладану, м’яти, сандала, які мають знезаражувальні й заспокійливі властивості. Так, бергамотова олія має здатність позбавляти стресу, а також надавати свіжості повітрю. Можна використати ефірну олію герані, яка очищує і гармонізує повітря. Олія коріандру має приємний аромат, сприяє розслабленню і знімає біль, а ефірні олії мімози й лаванди заспокоюють і розслабляють.

ü  Повідомте батьків про ароматизацію приміщення, щоб з’ясувати, чи не призведуть ефірні олії до алергічної реакції у дитини.

ü  Не проводьте дитині фізіотерапію в період адаптації.

ü  Без суворих призначень лікаря не проводьте під час адаптації дитини профілактичні огляди педіатром та лікарями-спеціалістами, аналізи, функціональну пробу та інші процедури, які травмують дитячу психіку, оскільки будь-які дослідження — і медичні, і педагогічні, — проведені в цей період, не покажуть реальний стан дитини.

ü  Визначте ступінь адаптації дитини за основними фізичними показниками. Щоб не травмувати дитину, зважуйте її та проводьте інші вимірювання за присутності батьків рано-вранці або перед тим, як її заберуть додому.

ü  Пам’ятайте, що проведення планових профілактичних щеплень варто завершити не менш, як за місяць до початку відвідування дошкільного закладу. У разі легкого протікання адаптації щеплення можна починати робити не раніше, ніж через місяць після вступу до дошкільного закладу.

ü  Для проведення фітотерапії використовуйте лікарські рослини, які мають адаптогенні властивості та добре впливають на обмін речовин. Шипшина — це лікарська рослина, яка оптимально поєднує в собі всі ці властивості. Вона містить велику кількість полісахаридів, які підтримують імунітет. Відвар даємо дітям разом із плодами. Так, 20 г шипшини заливаємо 500 мл гарячої води, настоюємо 7–12 годин у термосі або в термостаті, а потім протираємо через сито. Консервована з цукром чорна смородина, обліпиха, горобина також мають адаптогенні властивості.

ü  За наявності рекомендації лікаря проводьте для дитини легкий поверхневий масаж, використовуючи прийоми погладжування, поверхневого розтирання, струшування. Руки масажиста мають рухатися від центру до периферії, що сприяє розслабленню, зменшенню напруження м’язів, нормалізації загального стану дитини та знімає спазм периферійних судин.

ü  Лікувальну фізкультуру проводьте в період адаптації в групі дітей, які цього потребують за призначенням лікаря. Стежте за тим, щоб дитина перебувала в спокійному стані, не напружувалася.

ü  Порадьте батькам більше гуляти з дитиною у вихідні дні, знизити емоційне навантаження дитини в період її адаптації.

Методичні рекомендації

Створення психологічно комфортного середовища
для кожної дитини в групі

 

ü  Приймайте кожну дитину такою, якою вона є.

ü  Відмовтеся від авторитарного стилю спілкування з дітьми.

ü  Будьте чутливими до різних емоційних станів дитини.

ü  Установіть довірливі взаємини з кожною дитиною в групі.

ü  Використовуйте особисті форми спілкування з дітьми.

ü  Враховуйте індивідуальні особливості психічного та фізичного розвитку кожної дитини.

ü  Віддавайте перевагу міні-заняттям та індивідуальним формам організації пізнавальної діяльності дітей.

ü  Продумуйте в індивідуальному порядку навантаження, вимоги до кожної дитини та допомогу, яку ви можете їй запропонувати.

ü  Формуйте механізми емоційно-вольової регуляції в дітей.

ü  Організовуйте емоційно значущу для дітей діяльність, яка сприяла б прояву інтересу, здивування, радості, інтелектуальній збентеженості, розвитку пізнання.

ü  Стимулюйте в дитини прояви індивідуального неповторного стилю ігрової поведінки.

ü  Будьте об’єктивними під час оцінювання діяльності дітей та їхньої поведінки, це сприятиме подальшому розвитку в кожної дитини ціннісного ставлення до себе.

ü  Дотримуйтеся принципів гуманізації взаємин.

ü  Усебічно підтримуйте розвиток особистості кожної дитини.

ü  Сприяйте розумінню дитиною її емоцій, можливостей, особливостей, причин та наслідків її поведінки.

ü  Налагодьте контакт із батьками, щоб скласти уявлення про психологічну атмосферу в сім’ї кожної дитини.

 

ü  Допомагайте батькам зрозуміти внутрішній світ їхньої дитини, її проблеми, переживання.

Методичні рекомендації

Установлення довірливих взаємин між педагогом і дитиною

 

ü  Заохочуйте ентузіазм дитини та її прагнення до самостійності.

ü  Приділяйте увагу тому, що говорить дитина.

ü  Будьте передбачуваними для дитини.

ü  Дотримуйтеся обіцянки або не давайте її взагалі.

ü  Уникайте обговорення поведінки дитини з іншими людьми в її присутності.

ü  Ставтеся з повагою до потреби дитини мати власний особистий простір.

ü  Активно обговорюйте з дитиною поняття загальнолюдських цінностей, принципи моралі та етики.

ü  Щиро приймайте дитину такою, якою вона є.

Пам'ятка для вихователів

Авторські казки, що сприяють полегшенню
адаптації дітей раннього віку

 

ü  Основним завданням педагога під час взаємодії з дітьми у період адаптації до умов дошкільного закладу є встановлення довірливих взаємин та створення позитивного психологічного клімату для дітей у групі. Для цього під час роботи слід:

-        спостерігати за психологічними станами та поведінкою дітей упродовж різних режимних моментів;

-        налагоджувати емоційний контакт із кожною дитиною;

-        сприяти встановленню дружніх взаємин дітей одне з одним.

ü  Для полегшення адаптації дітей до умов дошкільного закладу доцільно розповідати їм народні й авторські казки, адже закладений у них повчальний зміст сприяє формуванню внутрішнього спокою дітей, емоційного комфорту та зближенню їх із новим соціальним оточенням.

ü  Казки дають змогу:

-        перетворювати негативні емоції на позитивні;

-        ознайомлювати дітей зі способами виходу зі складних ситуацій;

-        формувати бажану модель поведінки дітей;

-        долати психологічний бар’єр між дитиною і дорослим природним чином;

-        знімати психоемоційне напруження;

-        знижувати рівень тривожності;

-        створювати для дитини «зону безпеки», надавати відчуття захищеності, спокою.

ü  Варто поєднувати розповідання казки із творчими іграми чи образотворчою діяльністю, супроводжувати казку наочністю, зокрема зображеннями казкових героїв на магнітах, що кріплять до магнітної дошки в ігровому куточку.

Методичні рекомендації

Адаптація новачка-дошкільника в групі

 

ü Поінформуйте батьків про те, що в період від чотирьох до шести років розвиток дитини відносно стабілізується і різка зміна способу життя може призвести до проблем, спричинити адаптаційний синдром.

ü Окресліть основні проблеми, з якими стикається новачок-дошкільник, зокрема:

-        втрата приватності — можливості побути наодинці з собою або близькою людиною, яка добре відчуває настрій дитини, знає її потреби, бажання і звички, може не бути;

-        необхідність дотримуватися загальних правил життя групи — за нових обставин дитина може розгубитися, задивитися на щось, чогось не почути й залишитися останньою, яка не одяглася, не поїла — тобто, стати «невмійкою» чи невдахою, а це вже питання самооцінки дитини, її упевненості й гідності;

-        посилення амбівалентності у ставленні до однолітків.

ü Знайдіть для дитини такі заняття у дошкільному закладі, які дадуть змогу їй бути самою собою, виражати різноманітні почуття і переживання. Можливо, це будуть театралізовані ігри за ширмою, де від імені ляльок можна виразити не лише позитивні емоції та почуття, а й негативні, де персонажі будуть сперечатися, сваритися, миритися тощо;

ü Порадьте батькам вигадати для дитини прийнятні способи зняття напруження вдома, адже коли дитини опиняється у звичних умовах, поруч з батьками, які люблять дитину, її напруження виривається назовні нібито «безпідставним» плачем.

ü Поясніть батькам, що погана поведінка дитини — це не дитяча вередливість, а своєрідний психологічний захист у складній для неї ситуації.

ü Навчіть дитину різних способів отримання задоволення, наприклад, батьки можуть скласти для себе «меню задоволення» («Я можу отримати задоволення від ...») у поєднанні з діяльністю дитини («Що ти любиш робити?», «Що тобі подобається?»). Можливо, це буде розплутування ниток поруч з мамою, яка отримує задоволення від плетіння. Що більше батьки разом з дитиною згадають тих приємних справ, які їй подобаються, то легше батькам буде урізноманітнити способи отримання задоволення дитиною.

Методичні рекомендації

Поліпшення апетиту дитини

 

ü  Не садовіть дитину під час приймання їжі спиною до дверей, тому що таке розташування в просторі призводить до появи тривожності та зменшує апетит. Потреба в безпеці є базовою, і від її задоволення залежить загальне самопочуття дитини, зокрема й бажання їсти.

ü  Не об’єднуйте за одним столом дітей, які зазвичай граються разом, щоб вони не відволікали одне одного від прийому їжі.

ü  Увімкніть приємну тиху музику, яка подобається дітям. Це сприяє підвищенню апетиту, задає певний ритм рухам.

ü  Стежте за температурним режимом. У приміщенні, де їдять діти, не має бути душно чи спекотно, адже це різко знижує апетит.

ü  Не змушуйте дитину сидіти за столом в очікуванні їжі — це її швидко втомлює та негативно позначається на процесі вживання їжі.

ü  Уникайте під час годування дітей негативних емоцій та неприємних розмов між працівниками дошкільного закладу, батьками тощо.

ü  Не сваріть дитину перед та під час приймання їжі, адже атмосфера впродовж уживання їжі має бути спокійною та приємною.

ü  Не виправляйте помилки дитини в грубій та різкій формі на кшталт: «Не чавкай!», «Як ти тримаєш виделку?!», «Не криши!» тощо. Це негативно позначається на апетиті дитини і її ставленні до харчування.

Методичні рекомендації

Дії у разі відмови дитини від їжі

 

ü  Не можна змушувати дитину їсти або доїдати, тиснути на неї, навіювати почуття вини. Це формує негативне ставлення до вживання їжі та до дорослого, який спонукає дитину доїдати.

ü  Не слід обіцяти дитині щось в обмін на повністю з’їдену страву, на кшталт: «Якщо з’їси, куплю…», «Їж, а то Марійка з’їсть», «Не будеш їсти — не підеш на прогулянку», оскільки це знижує цінність їжі та значущість процесу її вживання.

ü  Не варто вмовляти, залякувати дитину та відволікати її іграшками, читанням книг, іграми, для того щоб вона з’їла порцію. Це призводить до порушення харчової поведінки.

ü  Не можна перегодовувати дитину, адже вона з’їдає стільки, скільки потребує її організм у певному віці.

ü  Слід зрозуміти причину поганого апетиту дитини або надто гострого реагування на їжу. Часто відмова їсти і погіршення апетиту залежать не від якості або смаку страв, а від інших чинників, серед яких нежить, погане відчуття запахів, некомфортні умови перебування, конфліктні чи стресові ситуацій.

ü  Варто проконсультуватися з педіатром, якщо дитина страждає на часті дисбактеріози. Надмірну перебірливість в їжі може спричинити неприємний дос­від вживання страв чи продуктів, після яких у дитини з’являлися больові відчуття.

ü  Можна застосовувати прийом «активного слухання», якщо дитина відмовляється від їжі через втому або засмучення. У такому разі дорослий показує дитині, що розуміє її переживання, «чує» її. Слід запропонувати допомогу, озвучивши відчуття, стан дитини: «Ти стомився, тобі сьогодні складно, тому я тобі допоможу, нумо погодую». Або можна відтермінувати прийом їжі: «Не хочеш їсти, тому що засмучений (розгніваний), — відпочинь (заспокойся, хай пройде образа), поїси пізніше». Результатом мудрої, стриманої поведінки дорослого стане те, що дитина передумає та почне їсти.

Тренінг
«Проблеми адаптації дітей до умов дошкільного закладу»

МЕТА:

  • формувати уявлення про період адаптації дитини в дошкільному закладі й проблеми, пов’язані з цим періодом;
  • виявляти проблеми адаптаційного періоду;
  • з’ясовувати причини труднощів адаптації дитини;
  • визначати прийоми корекційної роботи з дітьми.

ОБЛАДНАННЯ:

  • фліпчарт (дошка);
  • маркери (крейда).

ХІД ТРЕНІНГУ

Ведучі вітають учасників, розповідають їм мету та програму тренінгу. Учасники знайомляться одне з одним.

Практичний психолог: Щоб уявити повну картину адаптаційного періоду, пропоную батькам описати особливості поведінки дітей, а вихователям — назвати проблеми, з якими вони стикаються у період адаптації дитини до умов дошкільного закладу.

Практичний психолог записує всі висловлені міркування на дошці чи плакаті. Якщо учасники групи не можуть самостійно назвати труднощі, він допомагає визначити їх.

 

Практичний психолог: Класифікуйте за певними критеріями та згрупуйте перераховані учасниками проблеми, що дасть змогу виявити найбільш проблемні сфери адаптації як у всіх дітей, так і в кожної окремої дитини. (Учасники з допомогою ведучого визначають проблемні сфери адаптації.) Отже, основними проблемними сферами є:

  • активна діяльність;
  • спілкування з дорослими;
  • спілкування з дітьми.

Практичний психолог пропонує зіставити з виокремленими проблемними аспектами кожне висловлювання, позначаючи їх кольором, буквою, цифрою тощо.

 

Практичний психолог: Опишіть кілька портретів дітей, які зазнають труднощів адаптації в одній або декількох сферах. Це можуть бути як гіпотетичні портрети, так і портрети конкретних дітей дошкільного закладу.

Після виконання завдань педагоги і батьки уявляють цілісну картину труднощів адаптації й навчаються виокремлювати її певні ознаки. Це дає змогу ліпше розібратися в причинах труднощів, що виникають у дитини, й підібрати адекватні методи корекції.

 

Вихователь-методист: Майже всі діти раннього віку непросто адаптуються до умов дошкільного закладу. У більшості дитячих садків цій проблемі дотепер не приділяють належної уваги. Єдине, що практикують для полегшення адаптаційного періоду, — це можливість короткочасного перебування дитини в групі у присутності матері. При цьому педагоги часто прагнуть скоротити період присутності матері, посилаючись на те, що малюк швидше звикає до дитячого садка, коли залишається без неї. Однак відомо, що строки адаптації для різних дітей різні: деяким досить двох-трьох днів, а іншим потрібно кілька місяців для того, щоб звикнути до нової обстановки, увійти в нове соціальне середовище. Часто критерієм звикання дитини є припинення плачу й слухняне виконання режиму за відсутності батьків. Однак це не завжди правильно. Основними показниками повноцінної адаптації є активний прояв допитливості до оточення, виникнення прихильності до педагогів, бажання гратися з однолітками, що свідчить про емоційне благополуччя дитини. Що можуть зробити педагоги й батьки для полегшення адаптації малюка до умов дошкільного закладу? Завдання тренінгу — знайти відповідь на це запитання.

Учасники намагаються виявити причини дискомфорту, який переживає дитина. Відповідно до цих причин визначатимуть можливі способи полегшення адаптаційного періоду.

 

Практичний психолог: На вашу думку, що може стати причиною страху дитини перед незнайомими людьми, небажання брати участь у спільній грі й виконувати режимні моменти?

Учасники обговорюють відповіді одне одного, а практичний психолог фіксує їх на дошці.

 

Практичний психолог: Як ми  з’ясували, основними причини є:

  • розпещеність;
  • зніженість;
  • хворобливість;
  • уроджені особливості або спадковість.

Насправді поясненням зазначених проблем є те, що дитину не привчали в родині самостійно їсти, ходити на горщик, виконувати гігієнічні процедури тощо.

Вихователь-методист: Часто формулювання причин виникнення труднощів адаптаційного періоду містять спроби списати ці труднощі на обставини, які не залежать від педагогів, і таким чином уникнути обов’язку створювати комфортні умови виховання для кожної дитини. Спробуймо розкрити глибші причини виникнення цих труднощів, пов’язані із закономірностями психічного розвитку дитини чи особливими обставинами в родині.

Дуже важливо враховувати під час аналізування перебігу адаптації дитини:

-        роль прихильності до матері в житті дитини, можливі негативні наслідки відлучення дитини від близьких дорослих (розвиток невротичних станів, що спричиняють апатію, депресію чи підвищену дратівливість і агресивність, порушення сну, енурез, відмову від спілкування тощо);

-        закономірності розвитку спілкування з дорослими й однолітками у ранньому віці, знання яких необхідні для встановлення емоційного контакту як педагога з дитиною, так і дітей між собою.

Практичний психолог: Спробуймо доповнити список перелічених причин виникнення труднощів адаптаційного періоду чинниками психологічного порядку.

Проведення дискусії.

Вихователь-методист: Розуміння справжніх причин виникнення труднощів адаптації дітей до дошкільного закладу допоможе Вам правильно поставити цілі й завдання і розробити відповідну стратегію психолого-педагогічного супроводу дитини.

Практичний психолог: Під час визначення чинників психологічного порядку, пам’ятайте, що вони пов’язані з тим, що дитина:

  • наприкінці першого року життя має природний страх перед сторонніми;
  • не має досвіду спілкування зі сторонніми людьми, якщо в родину рідко приходять гості, інші діти тощо;
  • віддає перевагу емоційним контактам із близькими, і її не можуть задовольнити контакти зі сторонніми людьми;
  • не має достатнього досвіду гри з предметами разом з іншими людьми;
  • має негативний досвід спілкування з іншими людьми, наприклад, проходила медичні обстеження й лікування, пов’язані з болісними процедурами, або була скривджена однолітком;
  • прийшла з родини, в якій є певні проблеми — ситуація розлучення батьків, неповна родина, хвороба одного з батьків, жорстоке поводження в родині тощо.

Визначивши ймовірні причини виникнення труднощів, учасники переходять до обговорення можливих методів, прийомів психолого-педагогічного супроводу та за потреби корекційної роботи. Кожний учасник пропонує свої варіанти. Вони можуть бути різними й варіюватися від жорсткого покарання і припинення небажаної поведінки до потурання дитячим примхам та ігнорування проблем. Це залежить від рівня педагогічного досвіду й майстерності, соціокультурних установок, сімейних традицій. Усі названі прийоми ведучі фіксують на дошці. Після цього вони ставлять завдання перед групою — вибрати оптимальні варіанти педагогічного впливу. Вибір оптимальних варіантів є ключовим моментом тренінгу.

Вихователь-методист: Об’єднаймося в декілька підгруп. Кожна підгрупа вироблятиме свою стратегію проведення корекційної роботи й виноситиме її на загальне обговорення.

Ведучі мають звести різні точки зору й, підтримуючи дискусію, поставити підгрупу перед проблемою вибору критеріїв оцінювання адекватності пропонованих методів корекції.

 

Практичний психолог: Зіставте варіанти корекційної роботи із критеріями її оцінювання. Основними критеріями вибору методів і прийомів корекційної роботи є гуманне ставлення до дитини, повага до її особистості. Такий підхід повністю відкидає фізичне покарання й негативні дисциплінарні методи, що лякають, принижують або ображають дітей, і припускає встановлення довірливих, доброзичливих взаємин із дітьми, врахування індивідуальних особливостей і вподобань, лагідне ставлення, надання підтримки дітям, створення у них комфортного самовідчуття.

Ведучі пропонують учасникам осмислити спільну роботу і підбивають підсумки тренінгу. На завершення пропонують учасникам висловити своє враження від роботи, підійти одне до одного і подякувати за спілкування та співпрацю.

 

 Психолого-педагогічний супровід

Особливості адаптації дитини із затримкою психічного розвитку
до умов дошкільного закладу

 

Особливості розвитку дитини

Поведінкові прояви

Недорозвиток символічної функції мислення

Дітям із затримкою психічного розвитку складно розуміти переносні значення слів, тому жарти часто є незрозумілими для них. А відсутність очікуваної реакції на смішну історію, як і стриманість таких дітей під час спілкування, не сприяють їхній популярності серед однолітків

Вибірковість контактів

Для дітей із затримкою психічного розвитку властива соціальна виключеність, оскільки зазвичай вони не підтримують розмову, а якщо і відповідають на звертання до них, то їхні відповіді можуть стосуватися іншої теми. Здебільшого вони взагалі не відповідають.

Під час розмови двох або трьох інших дітей найбільш прогнозованою реакцією дитини із затримкою психічного розвитку є незважання на них, відсутність мисленнєвої та вербальної участі в спілкуванні. Під час приятелювання з однолітками дітям із затримкою психічного розвитку притаманна певна вибірковість, що не завжди подобається об’єктам такого вибору. Це не полегшує їхню взаємодію з колективом. Тому будь-які спроби змусити дитину із затримкою психічного розвитку дружити з кимось можуть спричинити в неї негативну реакцію

Специфіка реагування на заборону та вказівку

Брати участь у колективних іграх з активними дітьми дитині із затримкою психічного розвитку складно, оскільки різкі зміни виду діяльності та певні очікування від призначеної їй ролі можуть провокувати виникнення в неї гніву, поглиблювати замкнутість тощо. Тому важливо викликати в неї інтерес до гри недирективно, а під час вибору ігор віддавати перевагу тим, у яких вона може проявити себе відповідно до своїх особливостей

Загострення страхів

Діти із затримкою психічного розвитку доволі чутливі до появи нових, незнайомих їм людей. Під час взаємодії з малознайомими дітьми чи дорослими в них поглиблюються проблеми із зоровим та тактильним контактами. Тому в разі звернення незнайомої людини до дитини із затримкою психічного розвитку, остання не дивитиметься співрозмовнику в очі, не проявлятиме жодних ознак зорової взаємодії, може почати панікувати. Так само і дотики до дитини із затримкою психічного розвитку можуть спричинити виникнення в неї агресії або надто емоційної реакції.

Такі дитячі страхи, як страх висоти, темряви, чудовиськ, страх залишатися на самоті в кімнаті тощо у дітей із затримкою психічного розвитку більш загострені, ніж у дітей без відхилень у психічному розвитку. Тому така звичайна розвага як, наприклад, катання на дитячих атракціонах для дітей із затримкою психічного розвитку може стати серйозним потрясінням. Це саме стосується й певних видів покарань. Наприклад, не варто дитину із затримкою психічного розвитку ставити в куток, залишати в приміщенні під час прогулянки всієї групи, замикати в кімнаті тощо

 

 

 Робота з батьками новачків

 

 

 

Методичні рекомендації

 

Організація роботи колективу дошкільного закладу

 

з батьками новачків

 

 

 

ü  Створюйте психологічно комфортне середовище в групі для батьків та дітей перед вступом до дошкільного закладу і під час адаптаційного періоду.

 

ü  Оновлюйте інформаційні стенди дошкільного закладу відповідно до інформаційних запитів батьків новачків.

 

ü  Обговоріть ситуацію присутності мами чи тата в групі з новачком ще на етапі знайомства батьків з дошкільним закладом, адже однією з умов успішної адаптації дитини до умов дошкільного закладу є присутність у групі в перші дні (тижні) відвідування найрідніших людей — мами чи тата.

 

ü  Допомагайте батькам у подоланні страху, невпевненості, а також відчуття провини через те, що вони віддають дитину до дошкільного закладу.

 

ü  Запропонуйте батькам новачків взяти участь у практикумі «Ігри та вправи в період адаптації дитини до умов дошкільного закладу».

 

ü  Ознайомте батьків з розпорядком дня, правилами поведінки в групі, санітарно-гігієнічними вимогами до перебування в дошкільному закладі.

 

ü  Визначте разом із батьками, скільки годин перебуватиме дитина в перші дні в дошкільному закладі.

 

ü  Поясніть, як батьки мають поводитися в групі, аби допомогти дитині адаптуватися до нових умов життєдіяльності та не завдати шкоди іншим дітям.

 

ü  Наголосіть, що під час перебування в групі батьки мають дотримуватися санітарно-гігієнічних вимог дошкільного закладу, зокрема вони мають бути в змінному взутті.

 

ü  Поясніть батькам, що навіть за найменших проявів нежитю в групу їх не допустять, адже це може зашкодити здоров’ю всіх дітей.

 

ü  Упроваджуйте різні форми та методи взаємодії з батьками для збагачення їхніх теоретичних знань та поліпшення партнерства під час адаптаційного періоду.

 

ü  Використовуйте ігри та вправи для полегшення адаптації новачків під час перебування батьків разом із дітьми в групі, адже це сприяє:

 

-               зняттю психоемоційної напруженості;

 

-               зниженню імпульсивності, тривожності й агресії;

 

-               удосконаленню комунікативних, ігрових і рухових навичок у дітей;

 

-               розвитку в них пізнавальних процесів;

 

-               оптимізації дитячо­-батьківських взаємин;

 

-               підвищенню компетентності батьків із питань адаптації дитини до нових умов.

 

ü  Організовуйте разом із практичним психологом спільну діяльність батьків і дітей-новачків у групі, що передбачає такі паралельні напрями роботи практичного психолога, як:

 

-               організована розвивальна діяльність дітей та їхніх батьків;

 

-               супервізія та консультування батьків під час спільної діяльності дітей та батьків;

 

-               супровід самостійної гри дітей з розвивальними іграшками.

 

ü      Під час спільної діяльності батьків і дітей-новачків сприяйте:

 

-               формуванню емоційних контактів у системах взаємин «дитина – дорослий» та «дитина – дитина»;

 

-               усвідомленню дитиною своєї приналежності до дитячого колективу;

 

-               формуванню адекватних віку засобів спілкування дитини з дорослими й однолітками;

 

-               становленню правильних базових установок у батьків щодо виховання дітей.

 

ü   Залучайте за потреби працівників дошкільного закладу — медичну сестру, практичного психолога, соціального педагога, вчителя­-логопеда — до взаємодії з батьками щодо підвищення їхньої компетентності з питань організації діяльності дітей в адаптаційний період.

 

 

 Анкета для батьків

«Портрет моєї дитини»

 

 

 

Інструкція. Шановні батьки! Просимо вас відповісти на запитання. Це дасть змогу працівникам дошкільного закладу отримати вичерпну інформацію про інтереси, переживання, труднощі вашої дитини, а також про її взаємини з найближчими рідними.

 

ПІБ дитини: ________________________________________________________________

ПІБ матері: _________________________________________________________________

ПІБ батька: _________________________________________________________________

Дата заповнення анкети: ______________________________________________________

 

 

 

1.      Які найулюбленіші заняття вашої дитини?

 

______________________________________________________________________

 

______________________________________________________________________

 

2.      У які ігри і з ким вона найбільше любить грати?

 

______________________________________________________________________

 

______________________________________________________________________

 

3.      Яка діяльність приносить дитині найбільшу радість?

 

______________________________________________________________________

 

______________________________________________________________________

 

4.      Що їй категорично не подобається?

 

______________________________________________________________________

 

______________________________________________________________________

 

5.      Що їй вдається складно?

 

______________________________________________________________________

 

______________________________________________________________________

 

6.      Що у дитини спричиняє:

 

·         образу ____________________________________________________________

 

·         гнів ______________________________________________________________

 

·         сльози ____________________________________________________________

 

 

 

7.      Які дії і вчинки дитини вас:

 

·         дратують __________________________________________________________

 

·         гнівлять _________________________________________________

 

·         турбують __________________________________________________________

 

8.      Чи часто вередує ваша дитина? Із якої причини? Як ви реагуєте на її примхи?

 

______________________________________________________________________

 

______________________________________________________________________

 

9.      Яких ситуацій ви намагаєтеся уникати, бо відчуваєте себе в них безсилими?

 

______________________________________________________________________

 

______________________________________________________________________

 

10.  Які питання виховання, взаємин із дитиною, готовності до дошкільного закладу цікавлять вас найбільше?

 

______________________________________________________________________

 

______________________________________________________________________

 

 

Дякуємо!

 Анкета для батьків

«Психолого-­педагогічні параметри визначення
готовності дитини до вступу до дошкільного закладу»

 

Інструкція. Шановні батьки! Просимо вас взяти участь в опитуванні, яке ми проводимо, щоб з’ясувати готовність вашої дитини до вступу до дошкільного закладу. Будь ласка, заповніть анкетні дані та поставте позначки біля того варіанта відповіді на запитання, який ви вважаєте правильним.

 

ПІБ дитини:

____________________________________________________________________________________

Дата народження:
_________________________________

ПІБ матері:

____________________________________________________________________________________

Дата народження:
_________________________________

ПІБ батька:

____________________________________________________________________________________

Дата народження:
_________________________________

Анкету заповнив (-ла):
____________________________________________________________________________________

Дата:
_________________________________

 

  1. Який із цих настроїв переважає в дитини?

 бадьорий;

 урівноважений;

 дратівливий;

 нестійкий;

 пригнічений.

 

  1. Навички самостійності:

 проситься на горщик;

 не проситься, але йде до туалету за проханням чи нагадуванням дорослого;

 не проситься на горщик.

 

  1. Характер сну дитини:

засинання —

 швидке (до 10 хв.);

 повільне;

вкладання —

 із додатковим впливом (наприклад, із соскою, колисковою);

 без додаткового впливу;

характер сну —

 спокійний;

 неспокійний;

тривалість денного сну ________________________________________.

 

  1. Поведінка під час харчування:

 їсть самостійно;

 робить спроби самостійно їсти;

 їсть лише з допомогою дорослого.

 

  1. Вибір продуктів:

 їсть практично все;

 перебірлива у їжі.

 

  1. Шкідливі звички:

 немає;

 є (вказати, які) ______________________________________________.

 

  1. Мовленнєвий розвиток:

 розмовляє реченнями;

 вимовляє окремі слова;

 не розмовляє зовсім.

 

  1. Взаємодія з дорослими:

 легко контактує;

 вибірково;

 складно.

 

  1. Взаємодія з дітьми:

 активно контактує;

 пасивно;

 не контактує.

 

  1. Особистісний розвиток:

виявляє пізнавальні потреби у повсякденному житті —

 так;

 виявляє недостатньо;

 не виявляє;

виявляє інтерес до дій дорослих —

 так;

 ні;

 інколи;

полюбляє займатися, уважна, посидюча, активна —

 так;

 ні;

 інколи;

вміє грати самостійно за відсутності дорослого —

 так;

 не завжди;

 не грається наодинці.

 

  1. Чи є досвід розлуки із близькими людьми (через навчання батьків, перебування їх у санаторії, лікарні тощо):

 немає;

 переносить розлуку досить легко;

 складно переносить розлуку.

 

  1. Чи є в дитини емоційна прихильність до когось із дорослих:

 

 є (вказати, до кого) __________________________________________;

 немає.

Дякуємо!

Практикум для батьків
«Ігри та вправи в період адаптації дитини до умов дошкільного закладу»

 

МЕТА:

·      ознайомлювати батьків з методами і прийомами зміцнення психічного здоров’я дітей;

·      спонукати батьків підвищувати функціональні та адаптивні можливості організму дитини;

·      заохочувати батьків стимулювати сенсорний розвиток дитини.

 

ЗАВДАННЯ:

·                                        спонукати батьків сприяти —

-          стабілізації психоемоційного стану дитини;

-          зниженню тривожності;

-          регуляції процесів збудження і гальмування нервової системи;

-          створенню позитивного емоційного фону і подоланню порушень в емоційно-­вольовій сфері;

-          стимуляції пізнавальної активності, інтересу до дослідницької діяльності;

-          підвищенню працездатності, здатності до діяльності;

·           стимулювати відчуття дитини —

-          зорові;

-          слухові;

-          тактильні;

·           формувати самосвідомість;

·           коригувати підвищену емоційну напруженість;

·           навчати прийомів релаксації;

·           розвивати загальну й дрібну моторики, координацію рухів;

·           спонукати до рефлексії позитивних батьківських почуттів.

 

УЧАСНИКИ:

·           вихователь-методист;

·           вихователі;

·           практичний психолог;

·           батьки новачків.

 

ХІД РОБОТИ

 

Педагог: Шановні батьки! Наша зустріч присвячена дуже відповідальному періоду в житті дитини: вступу до дитячого садка — нового для неї місця з незнайомими дорослими. Природна реакція на новизну — це не так фізичний дискомфорт (напруження м’язів, часте дихання), коли дитина досліджує новий простір, змушена в ньому орієнтуватися, як емоційне напруження, коли переважають емоції тривоги, гніву. Дитина хвилюється: «Як я без мами? Чи не забудуть мене тут?». Звикання малюка до дитячого садка — процес непростий, оскільки адаптивні можливості організму дитини обмежені. Допомогти дитині в цей період мають близькі їй люди. Щоб зняти напруження, необхідно переключати увагу малюка на діяльність, яка приносить йому задоволення. У дошкільному віці — це, перш за все, гра. «Мова» ігор зрозуміла і доступна будь-якій дитині. Вона отримує можливість виражати свої емоції, переживання, спілкуватися з однолітками, ознайомлюватися з нормами і правилами життя, отримує внутрішню свободу (гратися з ким хочу, де хочу, скільки хочу, чим хочу). Часом і у дорослих виникає бажання погратися. Але ми або забули, як це робити, або соромимося. Сьогодні у нас є можливість згадати дитинство і погратись із задоволенням, від душі. Потім можна провести ці ігри з дитиною.

Галявина настрою

Мета:

·           налаштувати батьків на позитивну співпрацю;

·           створити позитивний емоційний фон;

·           вчити розвивати уяву в дітей.

 

Обладнання:

·           плетені серветки;

·           кольорові стрічки;

·           кольоровий дріт.

 

Педагог: Використовуючи плетену серветку, різноколірні стрічки, шнурочки, паперові серветки, ми створимо галявину настрою. Зазвичай дитина бачить удома таку картину: мама миє посуд, готує їжу, а тато працює за комп’ютером або дивиться телевізор. Усі дорослі зайняті своїми справами. І раптом на очах у дитини і за її участі відбувається перетворення: замість звичайної сірої серветки з’являється красива річ. Окрім цього, протягування шнурка крізь отвір у серветці сприяє розвитку дрібної моторики малюка — його пальчики стають спритнішими, пробуджується творча уява.

Колючий їжачок

Мета:

·           розвивати дрібну моторику та координацію рухів дітей;

·           стимулювати мовленнєву активність.

Обладнання:

·           масажний м’яч для кожного учасника.

 

Педагог: Самомасаж позитивно впливає на організм. Навчання найпростіших прийомів відбувається у грі. На вашій долоні з’являється незвичайна кулька. Разом ви уважно розглядаєте її. Виявляється, що вона схожа на їжачка. Акуратно кладете кульку на долоню дитини, прокочуєте «їжачка» по кожному пальчику, починаючи з великого пальця провідної руки, і трохи довше затримуєтеся на подушечці кожного пальчика. Погладжування слід виконувати в напрямку від периферії до центру. Дії супроводжуйте віршами:

Дай рученьку, моє сонечко,

Я погладжу тебе по долонечці.

Ходить­-бродить вздовж доріжок

Весь в колючках їжачок,

Ягідки шука й грибочки

Для маленьких діточок.

Педагог: Самомасаж кисті розвиває мускулатуру пальців рук, рефлекторно стимулює відповідні зони кори головного мозку, дає змогу нормалізувати стан нервової системи, має не лише заспокійливий, а й загальнооздоровлювальний ефект. Так само, як слайди проектуються на екран, так і всі частини нашого тіла мають свою проекцію в корі головного мозку. Однак ці проекції — непропорційні. Площа, яку займає проекційна зона кисті, набагато більша тієї, що відведена для іншої частини тіла. Вплив на кисті рук, своєю чергою, поліпшує стан головного мозку, а відповідно — і загальний стан організму.

Що нам підкажуть пальчики

Мета:

·           розвивати тактильне сприймання дітей, спостережливість;

·           збагачувати сенсорний досвід;

·           стимулювати пізнавальну активність.

Обладнання:

·                природні матеріали різної фактури — каштан, горіх, шишка, гладенький камінчик;

·                дерев’яний ребристий олівець.

Педагог: Дитина освоює навколишній світ за допомогою органів чуття. Зокрема, через тактильне сприймання, чутливість рук. У плетеній коробочці ви знайдете природні матеріали — шишку, каштан, камінчик. Розгляньте, доторкніться до них і опишіть їх. Наприклад, шишка — шорстка, камінь — гладкий. Потім заплющіть очі, простягніть долоню, відгадайте, який предмет лежить на ній. Якщо в дитячому віці не вдосконалювати рухи і не збагачувати сенсорний досвід (те, що ми відчуваємо і сприймаємо через органи чуття), то в дорослому віці людина не володітиме достатньою пластичністю розуму, щоб пристосовуватися до різних обставин.

Легка пір’їнка

Мета:

·           розвивати діафрагмальний тип дихання в дітей;

·           стабілізувати психоемоційний стан.

Обладнання:

·           пір’їна;

·           прозора коробка;

·           кольоровий шнурок.

Педагог: Перебуваючи у новому оточенні, дитина відчуває різні емоції. Природа подарувала людині можливість керувати своїми емоціями за допомогою регуляції дихання. У корзиночці є дві різнокольорові пір’їни, з’єднані ниткою, а у прозорій коробці — кольоровий шнурок. Повісимо ниточку з пір’ям на шнурок, зробимо глибокий вдих і повільний довгий видих так, щоб наші пір’їни колихалися у повітрі. Вдих і видих відіграють психофізіологічну роль: вдих збуджує, мобілізує, посилює м’язове напруження; видих заспокоює, розсіює негативні емоції, сприяє розслабленню м’язів. Заспокійливий ефект досягають завдяки збільшенню часу видиху відносно до часу вдиху і черевного (діафрагмального) типу дихання.

Дихаємо животиком

Мета:

·           стабілізувати психоемоційний стан.

Педагог: Зазвичай цю вправу виконують лежачи. А ми спробуємо виконати її сидячи. Покладіть долоню на живіт і відчуйте, як живіт піднімається, коли ми робимо вдих, і опускається, коли робимо видих.

Бегемотики на траві лежали,

Глибоко повітря вдихали.

Животик піднімається (вдих),

Животик опускається (видих).

Сіли бегемотики,

Торкнулися животиків.

Животик піднімається (вдих),

Животик опускається (видих).

Роботу діафрагми дитина має сприймати і зорово, і тактильно. Покладемо на живіт іграшку, наприклад, рибку, і подивимося, як вона піднімається, коли ми робимо вдих, і опускається, коли ми робимо видих:

Рибка на хвилях розважається,

То вгору (вдих),

То вниз (видих)

Весело гойдається.

Черевний подих — антистресовий, він сприяє зменшенню тривоги, збудження, спалахів негативних емоцій, підвищує тонус блукаючого нерва (основної ланки парасимпатичної нервової системи), сприяє загальному розслабленню. Спрацьовує універсальний захисний механізм, закладений природою у нашій нервовій системі: уповільнення ритму різних фізіологічних і психічних процесів сприяє досягненню спокійнішого і врівноваженішого стану. Таке дихання дасть дитині змогу швидше заснути після численних яскравих вражень, пережитих протягом дня.

Метелики на весняному лузі

Мета:

·      вчити регулювати в дітей процеси збудження й гальмування;

·      знижувати рівень тривожності;

·      розвивати пластику рухів.

Обладнання:

·      кольорові хустки з легкої напівпрозорої тканини.

Педагог: А зараз ми пограємося у схованки. Але не в прості — у прозорі. Цю гру полюбляють усі діти без винятку. Ніщо не може порівнятися з радістю, яку відчуває дитина, коли знаходить батька, який витягнувся по струнці за шторою або в шафі. Схованки дають змогу впоратися зі страхом темряви і замкненого простору, з почуттям самотності (це почуття часом відчуває кожна дитина, а під час гри вона має певний час перебувати наодинці, до того ж, у таємному місці). Радість руху буде ще яскравішою, якщо хустки перетворяться на крила метеликів:

Ми — метелики яскраві —

На листочках посідали. (Діти сидять навпочіпки.)

Вітер дмухнув — полетіли. (Встають, бігають по кімнаті, змахуючи руками вгору – вниз.)

І на землю тихо сіли. (Сідають навпочіпки, завмирають.)

Вітер знову налетів,

З нами гратись захотів.

Високо він нас підняв. (Встають, піднімають руки догори.)

Все кружляв нас і кружляв.

Сонце крильця освітило —

І на землю опустило. (Кружляють по кімнаті, потім зупиняються й сідають навпочіпки.)

Через деякий час слід запропонувати дітям потягнутися і відчути, як у них «розправляються крила» під час потягування.

Хоробрі жабенята

Мета:

·      вчити —

-     знімати психоемоційне напруження у дітей;

-     прийнятним способом виявляти негативні емоції, агресивні імпульси;

·      розвивати у дітей координацію рухів.

Обладнання:

·      папір у рулоні;

·      кошик.

Педагог: Особливе значення для розвитку дитини мають рухливі ігри. Із народження дитина прагне до руху. Вона пізнає світ повзаючи, стрибаючи, бігаючи. Через рухливі ігри вона вчиться володіти своїм тілом, її рухи стають красивими та впевненими. А в разі фізичного та емоційного напруження ці ігри дадуть змогу «виплеснути» негативну енергію прийнятним способом. Малюкам неодмінно сподобається гра — перетворення на хоробрих жабенят. У нас є звичайні рулони паперу. І в кожного хороброго жабеняти є листок, на якому він сидить.

Кожний учасник сидить на шматку паперу, відірваному від рулону.

 

Педагог: Жили­-були в тихому ставку із красивим лататтям молоді жабенята. У кожного з них був улюблений листочок, на якому жабеня сиділо, грілося на сонечку і, звичайно, розмовляло. А як жабенята розмовляють? Правильно: «Ква-­ква­-ква»... І ось одного разу над ставком пролітав величезний птах у пошуках ситного обіду. Помітивши жабенят, птах вирішив поласувати ними. Але жабенята були винахідливими: зім’яли свої листочки і почали кидати їх у птаха. Птах злякався і полетів. Із того часу жабенята нічого не бояться.

А якщо взяти аркуш паперу, розірвати його на багато дрібних шматочків і на рахунок 1–2–3–4 підкинути вгору, то вийде веселий салют. «Результат» салюту збираємо в кошик, примовляючи: «Ми збираємо листочки швидко-­швидко, чисто­-чисто». У цій грі в буквальному сенсі «виплескуються» емоції. У людському організмі самою природою закладена можливість саморегуляції: коли на зміну реакції напруження (стресу) приходить розслаблення, спокій, відпочинок. І звичайно, рухлива гра — це джерело радості й один із найліпших засобів спілкування дорослого з дитиною.

Наливаємо, виливаємо, порівнюємо

Мета:

·      розвивати у дітей тактильне сприймання;

·      пробуджувати інтерес до дослідницької діяльності.

Обладнання:

·      миска з теплою водою;

·      фігурні губки;

·      пластикові пляшечки з отворами;

·      коробочки від кіндер­сюрпризів;

·      різноколірні намистини;

·      гумова іграшка.

Педагог: Відомо, що вода має корисні властивості, зокрема тепла вода розслабляє і заспокоює. Діти дуже люблять ігри з водою. Добре у воду додати відвари трав (валеріани, меліси). Заспокійливий ефект забезпечить додавання у воду спеціальних ароматичних олій: ромашкової, лавандової, м’ятної. Але попередньо ліпше порадитися з лікарем. У воду опускають іграшки, поролонові губки, трубочки, пластикові пляшечки з отворами. Можна додати до гри пізнавальний компонент: під час опускання предметів у воду порівнювати їх за фактурою і масою. Можна заповнити миску з водою гудзиками, намистинками, монетками, невеликими кубиками тощо і пограти з ними, зокрема:

·      взяти якомога більше предметів в одну руку і пересипати їх в іншу;

·      зібрати в одну руку, наприклад, намистинки, а в іншу — камінчики;

·      підняти якомога більше предметів на долонях.

Після розв’язання кожного завдання дитина розслаблює кисті рук, тримаючи їх у воді. Тривалість вправи — близько п’яти хвилин, поки вода не охолоне. Після гри руки дитини слід розтирати рушником протягом однієї хвилини.

Розмова з іграшкою

Мета:

·           учити дітей способів вираження свого емоційного стану, переживань;

·           розвивати мовлення дитини.

Обладнання:

·           іграшки бі­-ба-­бо;

·           іграшки­-рукавички.

Педагог: Для дитини в період життєвих змін важлива підтримка дорослого. Малюк має потребу повідомити, що у нього «не так», але зробити це іноді складно. Допомогти дитині у цьому може її улюблена іграшка, яка асоціюється з позитивними емоціями, відчуттям комфорту і безпеки. Спробуймо одягнути на руку іграшку-­рукавичку. На руці дитини — теж іграшка. Ви торкаєтеся до неї, можете погладити і полоскотати, при цьому запитуєте: «Чому мій, (ім’я дитини), сумний, у нього мокрі оченята; з ким він подружився в дитячому садку, як звати його друзів, в які ігри вони гралися» тощо. Поговоріть одне з одним, привітайтеся пальчиками. Використовуючи образ іграшки, переносячи на нього свої переживання і настрої, дитина розповість вам, що її турбує, поділиться тим, що складно висловити без спеціальної підтримки. Учені довели, що діти, оточені любов’ю і турботою, легше переносять стресові ситуації, у їхньому організмі виробляється менше кортизолу — гормона, що негативно впливає на обмін речовин, імунну систему, мозок. Батьківське тепло й чуйність допомагають дитині керувати своїми емоціями. Їй важливо відчувати контакт із мамою (зокрема, фізичний). Адже, спілкуючись із дитиною, ми ніби говоримо їй: «Я тебе люблю, мені добре поруч із тобою».

Малюнки на піску

Мета:

·                розвивати в дітей тактильну чутливість;

·                візуалізувати поняття власного Я.

Обладнання:

·                кольорові пластикові підноси;

·                манна крупа.

Педагог: Згадаймо одну з найулюбленіших ігор­-занять нашого дитинства. Коли на вулиці ставало тепло, дітвора збиралася в пісочниці. Створімо свою маленьку пісочницю з білим «піском» (манною крупою). Можна насипати її гіркою або розгладити. По пісочку пробіжить стадо коників, проскакають зайчики, тупцюватимуть слоники, накрапатиме дощик. Його зігріють сонячні промені, і на ньому з’явиться малюнок. А який саме малюнок, вам підкаже дитина, яка із задоволенням долучиться до цієї гри. Чому діти люблять грати в піску? Пісок дає змогу розслабитися: руки заглиблюються в пісок — це приємні тактильні відчуття; пісок повільно сиплеться — це візуально заворожує; із піску можна побудувати що завгодно. Швидкі зміни, перетворення відволікають дитину від переживань. Корисно виконувати рухи обома руками. Це дає змогу синхронізувати активність обох півкуль головного мозку, стимулює розвиток логічної лівої півкулі, що відповідає за мовленнєвий розвиток, і інтуїтивної, емоційної правої півкулі.

Оселя щасливої дитини

Мета:

·           підвищувати відповідальність батьків за зміну соціальної ролі дитини;

·           спонукати до рефлексії позитивних батьківських почуттів.

Обладнання:

·           ігровий матеріал.

Педагог: Кожен із батьків хоче, щоб дитина була щасливою. А щастя — це коли поруч мама і тато, у них гарний настрій, коли є улюблені й цікаві іграшки, є місце для всіх — «щаслива оселя». Спробуймо побудувати «оселю щасливої дитини». У нас є галявина, іграшки: меблі, тварини, ляльки, машинки, конструктор. Можна використовувати все, що розміщено в цій кімнаті.

Педагог підбиває підсумки практикуму і говорить завершальне слово.

Педагог: Задоволення, з яким ви сьогодні гралися, важливо «не розгубити» і передати його своїм дітям. Прихильність і зв’язки, особливо між дітьми і батьками, «підживлюються» завдяки позитивним емоціям. Тож даруйте дітям лише позитивні емоції і свій гарний настрій!

Насамкінець батьки отримують опис ігор із зазначеними метою та обладнанням.

 

 

Життєві ситуації

 

Як варто і як не варто
поводитися батькам під час адаптації дитини

до умов дошкільного закладу

 

Ситуація 1. У дитини закріпилися негативні емоції, пов’язані з приходом у дитячий садок.

Аналіз: У разі виникнення окресленої ситуації мамі, перебуваючи в групі разом зі своєю дитиною, варто уважно поспостерігати за нею, очікуючи, коли вона чимось зацікавиться: грою, заняттям тощо. І саме в цей момент забрати її з групи, силоміць вивести з дитячого садка (незважаючи на сльози, ремствування тощо). У такий спосіб негативні емоції дитини поступово закріпляться не з приходом у дитячий садок, а із виходом із нього. Батькам слід попередньо домовитися з педагогом про таку поведінку. Однак не варто очікувати миттєвих змін. Звісно, це лише один із варіантів розв’язання такої ситуації.

Батьки дитини, припустімо, знають про її бажання мати акваріум із рибками. Тож, попередньо домовившись із педагогами, батьки можуть придбати акваріум у групу дитячого садка. У купівлі рибок й акваріуму дитина бере безпосередню участь. А завдяки необхідності «погодувати рибок» — адже батьки не забували купувати доньці корм для рибок — дитячий садок стає для неї надзвичайно привабливим місцем, куди дитина поспішає погодувати рибок.

Можливо, дитина мріє про хом’ячка чи маленького кролика, папужку тощо. Поговоріть із педагогами, а раптом улюблене звірятко в групі допоможе уникнути дитячих сліз, а морквинка чи торбинка з насінням у маленькій кишеньці зарадять труднощам адаптації.

 

Ситуація 2. Протягом перших чотирьох – семи днів дитина спокійно залишалася в дитячому садку, а пізніше почала плакати, і дорослі ніяк не можуть втішити її.

Аналіз: У перші дні перебування в дитячому садку дитина поспостерігала за тим, що відбувається навколо, і з’ясувала для себе кілька моментів. Насамперед вона зауважила те, що дітей у дитячому садку багато, а дорослий лише один (на противагу ситуації в сім’ї, де вся увага дорослих спрямована на неї). Також дитина помітила, що дорослий не поспішає виконувати всі її прохання і забаганки, а до деяких із них ставиться взагалі негативно. А капризи і сльози, що спрацьовували вдома, у дитячому садку не «допомагають». Відтак, поспостерігавши, що багато чого не збігається з її очікуваннями, дитина заявляє, що дитячий садок їй не подобається.

У такій ситуації дитина не винна, адже вона звикла, що її не лише годують, а й влаштовують цілу виставу, у якій беруть участь усі дорослі, які є вдома. Усі її бажання, прохання і забаганки близькі дорослі залюбки миттєво виконують. Отже, батькам варто подбати (і ліпше заздалегідь) про те, щоб режимні моменти — годування, одягання, вкладання спати тощо — не перетворювалися на театральну виставу. Розповідаючи про дитячий садок, важливо не описувати його як ідеальне місце. Дорослі мають сформувати в дитини реалістичні уявлення про дитячий садок і перебування в групі однолітків.

 

Ситуація 3. Малюку складно розлучатися саме з мамою чи бабусею. З іншими членами родини він прощається значно легше.

Аналіз: Над запитанням, хто саме водитиме дитину в дитячий садок, батьки замислюються найменше. Зазвичай сина чи доньку в дитячий садок веде мати або ж той дорослий, який має змогу це робити зважаючи на графік роботи. Однак варто пам’ятати про певні правила.

Дитину до дитячого садка має вести той дорослий, від якого в неї найменша емоційна залежність, тобто дорослий, із яким їй буде легше прощатися. У кожній конкретній ситуації в цій позиції опиняються різні родичі, і мама не є винятком. Адже мама поспішає на роботу і, зціпивши зуби, залишає дитину в групі дитячого садка. А от бабуся-пенсіонерка зазвичай надзвичайно переймається переживаннями улюбленої внучки. Вона легко піддається на сльози дитини (які в присутності мами перетворюються на зітхання), може заплакати сама й, узявши дівчинку за руку, вже від дверей групи повернутися з нею додому. Обидві йтимуть щасливі.

В іншому випадку до дитячого садка сина вів тато. Дорогою вони обговорювали зустрічні автомобілі. Після таких «серйозних» і «дорослих» розмов плакати в дитячому садку було вже зовсім «несолідно». І хлопчик прощався з батьком по-дорослому — по-чоловічому потиснувши йому руку. Водночас він не забув прошепотіти татові, щоб той забрав його якомога раніше.

А в наступному прикладі саме тато не витримав слізного «концерту» сина (у присутності мами хлопчик не плакав). І після того, як у роздягальні групи він вже перевдяг хлопчика в шорти та шкарпетки (була зима), знову одягнув його в теплий одяг і повів із собою на роботу. Наступного разу батькові не вдалося спокійно прийти із сином навіть до будівлі дитячого садка. Зайшовши на територію закладу, він був змушений одразу ж вийти разом із сином, який голосно ремствував. Надалі в дитячий садок хлопчика водила лише мати.

Інколи вихователі радять батькам залишити дитину, яка плаче. Однак це обурює батьків, і на основі цього вони часто роблять передчасні висновки про жорсткість і черствість педагогів. Але їхній досвід здебільшого допомагає правильно оцінити ситуацію: плач є насправді проявом переживань і емоційного напруження дитини, чи це лише «концерт» для однієї особи.

За словами однієї мами, виконавши аналогічну рекомендацію вихователя, вона була надзвичайно здивована, що дитина затихла, щойно вона зачинила за собою двері.

Діти чудово розуміють, перед ким варто розігрувати трагедію, а перед ким можна лише «зганьбитися». Адже вони плачуть не просто так або ж від болю, страху тощо, а почасти для когось, очікуючи на відповідну реакцію. А якщо вона відсутня, то плакати немає сенсу.

 

 

 Друк  E-mail

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Яндекс.Метрика