Шановні батьки! В розпалі літо. Час оздоровлення, веселих розваг, ігор з водою тощо. Попіклуйтесь про безпеку вашої дитини влітку. Ознайомтесь з порадами, які ми підготували для вас на сторінці "Для вас, батьки"

Тренінг-лабораторія "Свобода самовизначення як умова формування успішної особистості на етапі дошкільного дитинства"

Мета:

̵            дати уявлення  про основні поняття та функції самостійної вільної діяльності, коло розв’язуваних проблем;

̵            ознайомити з методами, що дають змогу приймати рішення, діяти та нести відповідальність у значущих професійних і життєвих ситуаціях.

Матеріали: фліп-чарт, папір, ручки, олівці, фломастери, відеоматеріали, картки до гри «Займи позицію».

Хід тренінг-лабораторії :

І. Вступна частина

- Доброго дня! Прошу вас пригадати себе у дитячому садку. У багатьох з нас він асоціюється зі спогадами «я не любила, коли мене примушували їсти манну кашу, спати в дитячому садку…» тощо. Справді, у житті дитини в дитячому садку багато чого відбувається поза її волею та бажанням, а самостійна діяльність практично відсутня. Людина, яку постійно утримують у шорах, прагне свободи. Проте коли отримує її, зазвичай не знає, як скористатися. Тож чим насправді є для людини свобода? Якою її люди уявляють? Чому так цінують? Та чи всім вона потрібна?

В історії філософської думки це поняття пройшло тривалу еволюцію: від негативного статусу — «свобода від» до позитивного — «свобода для». Давньогрецький філософ Діоген був переконаний у тому, що вільною є лише та людина, яка кожного дня готова померти. А на думку Шарля Монтеск’є (Charles de Montesquieu), свобода — це право людини робити все, що дозволено законом.

Педагоги переглядають відеоматеріали інтерв’ювання дітей на тему «Свобода для та свобода від: у кожного свій вимір» та обговорюють їх.

1.      Вправа на включення

Педагоги об’єднуються у дві підгрупи. Кожна підгрупа обирає капітана. Капітан з підгрупою учасників має показати задане слово за допомогою пантоміми, організувавши їх у певну фігуру. Інша підгрупа має відгадати показане слово. Слова для показу групами — «свобода» та «порядок».

Запитання для обговорення: Чи відчували ви свободу, виконуючи спільну вправу? Чи відчували ви радість під час виконання вправи, попри те, що вашу свободу обмежували? Чому ви відчули радість від несвободи? Так, ми не можемо бути абсолютно вільними.

Висновок: Ми відчуваємо радість, коли свобода збігається з нашими бажаннями, та не заважає свободі інших.

2.      Вправа-каруселька «Сила слова»

Педагоги стають у два кола — зовнішнє й внутрішнє — та об’єднуються в пари. Кожен педагог має сказати партнеру по три фрази, які починаються словами «Я повинен...». Продовження фрази стосується професійної діяльності. Відтак замінюють початок фрази на «Я хочу...», зберігши незмінною іншу частину. Педагоги діляться своїми переживаннями. А далі виконують те саме з парами фраз:

·  Я не можу… — Я не хочу…;

·  Мені потрібно… — Я хочу…

Запитання для обговорення: Які зміни відбулися? Відчуття легкості та переконання, що все можете зробити, стосується лише слів чи дій також? Чи з’явилося відчуття впевненості у власних можливостях?

3.      Вправа «Мозковий штурм» (за методом «Акваріум»)

Вихователь-методист пропонує обговорити проблемне запитання: «Чи є спланована педагогом самостійна діяльність дітей справді самостійною?»

Серед педагогів обирають п’ять педагогів, яких запрошують зайняти місце в центрі кола. Так утворюють внутрішнє та зовнішнє кола. Внутрішнє коло — учасники дискусії. Вони мають сформулювати спільну позицію щодо запропонованого проблемного запитання в результаті обговорення протягом двох хвилин. Зовнішнє коло — це експерти, які аналізуватимуть хід обговорення за таким алгоритмом:

·  Чий доказ можна вважати незаперечним?

·  Чию позицію відстоювали послідовно?

·  Хто наводив аргументи та доводив їх?

·  Хто з учасників впливав на інших?

·  Чия позиція була слабкою та недоказовою?

-         Часто спостерігаємо ситуацію, коли дитина мріє: «Якби у мене було багато грошей, іграшок… тощо, я би…». Проте, коли дорослі реалізують бажання дитини, стан замріяності зникає, а від слів до діла вона зазвичай не переходить. Дитина розгублена й не знає, що робити з отриманою свободою. Ми провели такий експеримент — надали дітям вільну годину. Через п’ять хвилин вони почали підходити до вихователя із запитаннями, чим їм займатися. У думках дитини свобода асоціюється зі словами «хочу» і «буду» або «не хочу» і «не буду». У процесі вибору й прийняття рішення важливого значення набуває воля особистості.

Воля — усвідомлена цілеспрямованість людини на реалізацію власних намірів. Людина має свободу волі тоді, коли сама може зробити власний вибір. На етапі реалізації задуму та отримання результату маємо сформувати вміння доводити все до певного результату й відповідати за свої вчинки та дії. Спробуємо розібратися, як досягати результату.

4.      Гра «Займи позицію»

Педагоги об’єднуються в підгрупи за такими компонентами освітньої роботи, як-от:

·  мотиваційний;

·  діяльнісний;

·  результативний;

·  рефлексивний;

·  середовищний.

Вихователь-методист роздає кожній групі учасників порожню таблицю, що складається з трьох стовпчиків: «Я знаю», «Я хочу навчитися» та «Я дію». Кожна група зазначає в стовпчику «Я знаю» відомі їм форми роботи, що сприятимуть розвитку дітей та їхньому фаховому зростанню. Відтак вихователь-методист роздає кожній групі учасників картку з описом нових формі методів роботи з дітьми відповідно до обраного ними компонента освітньої діяльності (див. Додаток 2), і пропонує ознайомитися з ними. Після ознайомлення зі змістом своєї картки кожна група має заповнити стовпчик таблиці «Я хочу навчитися».

5.      Відеорозповідь

Педагоги переглядають відео різних форм роботи та відгадують, яка форма була продемонстрована. Це може бути відеозапис таких форм роботи: «Ситуація-провокація», «Пошукова місія», «Тимчасові правила», «День «Нумо…», «Діяльність з обмеженими ресурсами», «Тайм-менеджмент», «Вечірнє коло», «Гостьовий обмін» тощо. Підгрупа, на картці якої є опис цієї форми роботи, ознайомлює присутніх з її змістом.

 

ІІ. Практична частина

Перше завдання. Педагоги заповнюють третій стовпчик таблиці «Я дію». Вони працюють у підгрупах за запропонованими формами роботи. Кожна підгрупа визначає систему впливів на дитину за своїм напрямом роботи, зокрема:

·  середовищний компонент — створити умови для самостійної діяльності;

·  мотиваційний компонент — заохотити хотіти;

·  діяльнісний компонент — стимулювати вольові зусилля;

·  результативний компонент — формувати вміння досягати результатів;

·  рефлексивний компонент — навчити адекватно оцінювати результати власної діяльності.

Друге завдання. Вихователь-методист наголошує, що головне завдання педагога — створити простір для усвідомленого вибору дитини. Тож значну увагу слід приділяти організації самостійної діяльності дошкільників. Відтак пропонує кожній групі учасників вигадати завдання для дітей та відобразити їх на картках, які можна розмістити у куточках самостійної діяльності як завдання-сюрпризи. Наприклад, подолати якусь перешкоду, зробити щось разом, декілька разів повторити ту саму дію тощо. Ці завдання діти мають виконувати удвох чи втрьох. Розробляють картки для дітей так, щоб кожна дитина могла самотужки зрозуміти, що вона має робити.

Відтак кожна група презентує зміст своєї картки із завданням-сюрпризом.

ІІІ. Заключна частина

Вихователь-методист пропонує учасникам на завершення тренінгу описати свої враження завершивши фразу «Ще вчора я…, а тепер я зможу…».

 Друк  E-mail

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Яндекс.Метрика