Ой, весела в нас зима... Знову пдають сніжинки на дерева та будинки... Про зимові явища та зміни у природі дізнаються діти у нашому закладі протягом зими. Як завжди навчання дітей буде супроводжуватися веселими зимовими розвагами: катанням на санках та лижах, ліпленням зі снігу, іграми у сніжки тощо.

Культура харчування з самого малку

Починайте з себе. Немає ліпшого способу сформувати або скорегувати звички дитини, ніж демонструвати бажану модель харчової поведінки на особистому прикладі. Пам’ятайте, що дитина повторює за батьками все, що бачить. Критичне мислення й усвідомлений підхід до харчування сформується протягом підліткового віку, однак до цього часу дитина ризикує набути стійку залежність від солодкої, жирної або калорійної їжі.

 

Дотримуйтеся режиму харчування. Дієтологи рекомендують розділяти прийоми їжі на 4–6 разів. Перерва між прийомами їжі для дитини не має перевищувати 4 год., бо в такому разі організм не отримує сигналу накопичувати поживні речовини «про запас» і ефективно витрачає енергію. Наскільки суворим буде режим харчування залежить від індивідуальних особливостей дитини, її самопочуття і сімейних обставин. Проте надмірна увага до часу вживання їжі може призвести до додаткової стривоженості та занепокоєння, що негативно впливає на апетит й ефективність засвоєння їжі.

 

Подавайте їжу в призначеному для цього місці. Зазвичай вживання їжі в домашніх умовах відбувається на кухні, де є стіл, стільці тощо. Однак у деяких родинах заведено накривати стіл у вітальні, при цьому використовувати столовий текстиль, вишуканий посуд і прибори. Також є сім’ї, які збираються поїсти у вітальні, але не заради естетики спільного прийому їжі, а щоб влаштуватися біля телевізора. Відповідно, від ставлення сім’ї до прийому їжі й залежать харчові звички дитини.

 

Урізноманітнюйте раціон дитини. Не кожна сім’я може придбати дорогі сорти м’яса та риби. Проте всі мають змогу чергувати продукти харчування, доступні для будь-якого сімейного бюджету: м’ясо куряче й яловиче, рибу хек і мерлузу, субпродукти і морепродукти. Не готуйте часто для дитини одну її улюблену страву, ліпше запропонуйте спробувати щось нове. Також обговорюйте структуру страви, її консистенцію, колір, аромат, історію та географію поширення. Усе це разом із вживанням їжі розширить словниковий запас і ерудицію дитини.

 

Подавайте страви та сервіруйте стіл естетично. Привабливо прикрашена ароматна страва в десятки разів інтенсивніше стимулює зони головного мозку, що активують механізми травлення. Оригінальність подачі може вмотивувати дитину спробувати новий продукт. Дозволяйте диниті брати участь в оформленні страв, адже це поліпшує естетичний смак і є виявом турботи про тих, для кого готують їжу.

 

Надайте дитині можливість самій визначати улюблені страви. Часто дитина змушена дотримуватися харчових звичок батьків і не має вибору. Наприклад, можливо їй і смакувала б гречана каша, але тато демонструє до цієї страви відверту відразу. Навряд чи після негативного коментаря дитина поставиться до каші неупереджено. Тому дайте дитині змогу самостійно робити вибір, прислухатися до власних уподобань. Вона має відчувати, що її думку та бажання враховують. У такому разі дитина почне поважати та сприймати вподобання інших людей, відстоювати власні погляди. Пропозицію вибору формулюйте на основі додаткової альтернативи, коли основна страва є незмінною. Наприклад, кисломолочний сир — основна страва, а дитина може обрати ягоди або фрукти, які до нього додадуть. Інший приклад — дитина самостійно вирішує, в якому вигляді їстиме картоплю: пюре або шматочками.

 

Не перегодовуйте дитину. Кладіть на тарілку невелику порцію їжі. Якщо дитина відчує, що ще голодна, вона попросить добавку. Так вона навчиться самостійно визначати міру ситості. Якщо ж на тарілці залишається їжа, а дитина відмовляється доїсти, то не варто змушувати її. Навіть якщо запасу з’їдених продуктів не вистачить для тривалого забезпечення ситості, ліпше дозвольте дитині самостійно регулювати цей процес. Зрештою вона набуде досвіду ефективного накопичення необхідної кількості енергії. Такий стиль харчового виховання вимагає відсутності вдома печива і цукерок, якими дитина може швидко поповнити запас калорій.

 

Обговорюйте корисні та шкідливі властивості продуктів харчування. Дитина вивчає навколишній світ через спілкування з батьками. Якщо дитина має змогу ставити запитання, чути відповіді й роздуми авторитетних дорослих, якщо дорослі стимулюють формування її власного критичного ставлення до різних запитань і тем, то на дитину не вплине ні «зомбування» рекламою, ні маніпулювання маркетингових технологій.

 

Не перетворюйте їжу на винагороду. «Солодкі» заохочення можуть стати одним із каменів спотикання під час формування здорових харчових звичок. Дитина має отримувати солодощі разом з іншими стравами як невід’ємну частину свого раціону, а не як винагороду за особливі заслуги чи для відволікання від пустощів. Демонструйте дитині шанобливе ставлення до їжі і до тих, хто її приготував, та не створюйте культ їжі.

 

Формуйте адекватну харчову поведінку дитини методом гри. Для цього підходить формат рольової гри, зокрема в «Кухаря» або в «Кафе», а також продуктивні види діяльності — малювання, ліплення тощо, тематичні інтерактивні бесіди з переглядом фото- і відеоматеріалів.

 

Хваліть дитину. Не забувайте заохочувати дитину похвалою навіть за незначне поліпшення її харчової поведінки. Підбадьорливе слово, на відміну від солодкої цукерки, потішить і зігріє душу дитини, при цьому збереже її тіло здоровим.

 Друк  E-mail

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Яндекс.Метрика