Ой, весела в нас зима... Знову пдають сніжинки на дерева та будинки... Про зимові явища та зміни у природі дізнаються діти у нашому закладі протягом зими. Як завжди навчання дітей буде супроводжуватися веселими зимовими розвагами: катанням на санках та лижах, ліпленням зі снігу, іграми у сніжки тощо.

Дитячі проблеми. Не можу всидіти на місці…

Мультик про Петрика П'яточкіна, який не міг ані секунди всидіти на місці, знають і дорослі й діти. Причому дітей ця історія смішить, натомість дорослих — не дуже. Тому що такі малюки, як цей бешкетник, який збаламутив увесь дитячий садок, для вихователів, учителів і батьків є великою проблемою. Вони не просто непосидющі, але ще й імпульсивні, а отже, можуть ударити, сказати брутальне слово. Ці діти важко вписуються в межі загальних правил, порушують розклад, а ще можуть бути неуважними й погано вчитися, тому що їм важко виконувати ті самі дії.

Іноді в родині є хтось (тато або мама), хто в дитинстві був таким шибайголовою. І дитина наслідує майже всі особливості батька. Але трапляється й так, що батьки мають зовсім інший тип нервової системи, тоді їм складно сприймати рухливу й активну дитину.

Проблема взаємодії з активною, рухливою, непосидючою дитиною актуальна для багатьох родин. Як утримати малюка, як правильно вводити норми й заборони, як посадити, щоб чогось навчити, яким секціям і гурткам віддати перевагу - ці та багато інших питань дуже непокоять мам і татусів.

 

Хто такі непосиди?

Це звичайні діти, яких сьогодні стає дедалі більше. Причин цього вчені називають одразу декілька. По-перше, прояв гіперактивності в дітей медики пов'язують зі змінами в екології, у способі життя, структурі та якості харчування батьків. Є думка, що сучасні продукти провокують появу синдрому гіперактивності в дітей через уміст різноманітних харчових добавок у вигляді підсилювачів смаку й барвників. Також на нервову систему малюка впливають особливості протікання вагітності й пологів. Наприклад, гіперактивність може бути наслідком кисневого голодування, що зазнав мозок дитини ще до народження або в момент пологів. Інтоксикації також можуть мати наслідки у вигляді підвищеної активності.

Але дитина вирізняється не тільки активністю й рухливістю, їй важко контролювати свою поведінку. Наприклад, вона навряд чи зможе не дати відсічі кривдникові, тому що емоції, які її переповнюють, заважають стриматися.

 

Які вони непосиди?

Дивовижно, але не завжди такі діти підтримують наш образ бешкетників і грубіянів. Швидше за все, це діти, які постійно перебувають у стані нервового збудження, тому вони можуть мати не занадто охайний вигляд і згризені нігті. Ґудзики дитина відриває, намагаючись упоратися з надлишковою енергією, що переповнює її тіло. Досвідчені педагоги давно помітили, що в таких малюків досить часто волосся на голові стирчить дибки. Воно начебто відображає характер свого господаря.

Забруднені фломастерами пальці, неакуратні малюнки, абияк виконані поробки — це візитівки справжніх непосид. Крім того, для них іноді є характерним мовлення «як з гармати», коли дитина торохтить, проковтуючи слова.

Ви можете поспостерігати за дітьми, і незабаром побачите, що непосидючій дитині нічого не варто «завести» інших дітей. Нерідко такі малята стають лідерами в групі, тому що відрізняються не тільки надмірною рухливістю, але й здатністю швидко реагувати на зовнішні зміни, генерувати нові цікаві ідеї. Ці діти швидко освоюють навчальні предмети, що потребують кмітливості, швидкої реакції. Але через неуважність, неможливість концентрувати увагу часто не засвоюють знання в потрібному обсязі.

Що ж стосується емоцій, то їх гіперактивна дитина зазвичай не приховує. Вона чітко говорить про свої переваги, заявляє оточенню про свої почуття.

— Я тебе люблю, — може сказати малюк навіть малознайомій людині, тому що саме в цей момент вона дуже сподобалася дитині.

Діти, які б'ються, здебільшого опиняються в компанії гіперактивних. їм важко стримати свої почуття, тоді застосовують кулак або брутальне слово.

Цікаво й те, як виглядає робоче місце або шафка непосиди. Там рідко панує порядок. Речі хаотично розкидані, випадають, лежать так, що дуже складно щось знайти. Не зав'язані шнурки — також характерна ознака непосид.

І не тільки тому, що вони забувають або не помічають цього, пальчики гіперактивних дітей вимагають спеціальної зарядки, досить часто дрібні м'язи руки недорозвинені, що заважає виконувати дрібні рухи. Малюнки гіперактивних дітей сповнені яскравих фарб, часто відбивають світ не в статиці, а в динаміці, містять агресивні деталі.

 

Що відчуває маленький непосида?

Мені повсякчас хочеться бігати!

— Я люблю залізти туди, де високо!

—  Не можу сидіти спокійно!

— Це я гриз олівець, тому що мені хотілося кусати всіх навколо!

— Я його вдарив, тому що не стримався!

— У мене скрізь зайва енергія — у руках, у ногах, скрізь взагалі!

— Я ніяк не можу заснути. Лежу, а в моїй голові різноманітні думки.

— Я хочу всіх побити. Тому що вони всі мене кривдять.

Відчуваєте, який вулкан вирує в маленькому непосиді? Йому важко всидіти на місці, тому що неприборкана енергія позбавляє його можливості розслабитися. Дитині не просто втримувати увагу. Період, коли така дитина може сприймати інформацію, коротший, ніж у дітей з урівноваженим типом нервової системи.

Малюка може дратувати нова обстановка, новий режим дня. Тому для адаптації йому потрібно більше часу, ніж іншим дітям. Що це означає? Наприклад, після літнього відпочинку ви ведете дитину до дитячого садка. Для неї це різка зміна умов — перехід від домашнього режиму дня до садкового, від індивідуальної гри до групової тощо. Отже, звикання до життя в дитячому садку має бути плавним і поступовим — спочатку до полудня, хоча б перший тиждень після відпочинку, потім більше.

Складно концентрувати увагу — здається, що малюк, який ще мить тому слухав уважно, раптом «полетів у хмари». Він припиняє реагувати, просто сидить і озирається навсібіч або взагалі дивиться в одну точку.

Дратує одяг, особливо шерстяний або жорсткий — саме так нервова система дитини, що значно піддана роздратуванню, реагує на дотики.

Хочеться «викинути» або «відстібнути» свої кінцівки — саме так малюки описують тілесні відчуття. Так проявляється накопичення напруження в тілі. Ви можете бачити, як малюк розгойдується на стільці, смикає ручку або олівець, волосся й ґудзик, гризе нігті або пальці.

 

Що  відчувають батьки непосиди?

Розгубленість, роздратування, страх — це відчуття, які батьки надто активних дітей називають у першу чергу. Гіперактивна дитина може влаштувати істерику, причому робить це найчастіше в громадському місці. Тож батьки досить часто відчувають і почуття сорому за свою дитину. Переживання про власну батьківську неспроможність напевно знайоме чи не кожному дорослому, який має дитину. Але саме в мам і татусів непосид цей стан проявляється особливо яскраво.

— Я точно роблю щось не так, — говорить мама. — і взагалі, я під час вагітності на грип хворіла. Напевно, це таке ускладнення.

— Я вважаю, що це через наше розлучення Михайлик став таким нервовим і занадто рухливим, — додає інша.

Насправді ж це погано — вдаватися до самокопання і постійно розмірковувати й говорити про те, що ти спричиняєш дитячу поведінку, а отже, і пов'язані з цим проблеми.

Ще батьки думають і говорять про те, що їм бракує знань і підготовки, щоб виховувати свою непросту дитину. Більшість мам і татусів просто опускають руки, не в змозі упоратися нехай з маленькою, але дуже непростою дитиною.

— Ми з мамою за фахом економіст і будівельник, тобто жодного стосунку до педагогіки не маємо. І в нас, як бачите, нічого гарного не виходить. Син постійно влаштовує істерики, не слухається. Прийшли за порадою до професіоналів, — ось що сказав під час візиту до психолога один тато. Його п'ятирічний син у відповідь на батьківське прохання повертатися додому з прогулянки тікає з двору, і його доводиться тривалий час ловити, щоб відвести додому. Хлопчик бігає, поки не знесилиться. Він голосно кричить і забирається на найвищі гірки й трапеції, куди не можуть дістатися дорослі.

Майже нікого з дорослих не вчили бути батьком непосидючої дитини. Саме тому мами й татусі потребують підтримки й супроводу.

А ось батьки ще однієї дитини — шестирічної дівчинки, дуже схожої на Пеппі Довгапанчоха, — намагаються відправляти її на все літо до бабусі, тому що в місті їй замало простору, щоб виявити свою активність.

— Дочка постійно рухається, і я боюся, щоб з нею нічого не сталося. Вона весь час ударяється, падає, розриває одяг і бруднить його.

Утома — ще одне відчуття батьків занадто активних малюків. Постійна необхідність бути напоготові, реагувати на дитячі провокації, відповідати на безліч запитань, які ставить дитина, за якийсь час призводять до сильної стоми. Батько може зірватися, різко відповісти й навіть ударити дитину.

 

Що відчувають вихователя непосиди?

Вони вважають, що було б здорово, якби всі діти були спокійними, тихими й посидющими. Ще вони вважають, що ця дитина забирає в них занадто багато сил і уваги, заважаючи працювати з іншими дітьми. Досвідчені й грамотні педагоги, зазвичай, мають цілий арсенал прийомів, що дають змогу не тільки посадити активну дитину, але й навчити її. Але ж не факт, що ваша дитина матиме саме того найдосвідченішого педагога. Тому будьте готовими до того, що коли ви прийдете ввечері забирати дитину, вам доведеться вислухати скарги: «крутився», «бешкетував», «розмовляв» і «не слухався». Навчіться відповідати на такі слова, тому що вам потрібно пристати на бік дитини, допомагаючи їй. Ви можете сказати вихователеві: «Знаю, що мій син дуже рухливий. Удома, якщо ми з ним займаємося, мені досить на мить покласти руку на плече малюка, як він відразу заспокоюється. Може, вам спробувати такий прийом?».

— Я постійно думаю про цю дитину, — говорить досвідчена вихователька, — як би мені так провести заняття, щоб вона була зайнята хоча б хвилину. Я знаходжу якісь для неї цікаві завдання. Але я чую, що мої колеги скаржаться на таких дітей. Вони викликають батьків, відправляють їх до психолога. А дитина не винна, що має таку нервову систему. Але й вихователь не всемогутній. У нього двадцятеро інших дітей, а то й більше. До речі, непосида може бути не один, а відразу троє або п'ятеро. Хоча активні діти дуже швидко все розуміють, їм усе цікаво, потрібно. І якщо знайти правильний підхід, то результат не забариться.

— Я стомлююся від гіперактивних дітей. Усім з ними важко: і вихователям, і батькам. Але нічого не вдієш, учимо всіх, хто приходить. Потім увечері я — як вичавлений лимон, але я завжди намагаюся знайти спільну мову з таким малюком. Краще позайматися після заняття, спокійно з ним сісти й швидко розібрати матеріал. Тоді є результат.

 

Що робити з непосидою?

-        Дати дитині можливість бути фізично активною. І це стосується не тільки спорту. Прогулянки на велосипеді й роликах, походи лісом, подолання маршрутів у мотузковому парку, ігри з м'ячем — усе, що ви можете придумати, щоб дитина могла бігати, стрибати, загалом, мати можливість позбутися надлишкової енергії.

-        Хвалити, якщо дитині вдається впоратися зі своїми імпульсами й емоціями, зробити щось власноруч, заспокоїтися, скласти акуратно речі.

-        Учити самоконтролю, уміння самому регулювати свою поведінку.

-        Знайти відповідну спортивну секцію. Що таке відповідна? Справа втому, що непосидючим, занадто активним дітям потрібні такі фізичні навантаження, за яких би нервова система дитини також одержувала достатнє навантаження, але водночас дитина не відчувала б стресу від перевантажень. Наприклад, це може бути секція плавання, гімнастики, боротьби. Однак спочатку гіперактивній дитині важко грати в теніс (якщо порушена концентрація уваги), футбол або волейбол. Такі види спорту можна залишити для більш старшого віку.

-        Дотримувати режиму дня. Для активних дітей це особливо важливо, тому що вони дуже погано реагують на зміну звичного ритму життя. Саме тому буде краще, якщо розпорядок у будень і вихідні не різко відрізнятиметься.

 

Чого з непосидою роботи не можна?

-        Не кричіть. Так ви спричиняєте надмірне збудження малюка, і в такому стані він уже напевне не буде спокійним і слухняним. Крики й зайві емоції тільки провокуватимуть ще більш розгальмовану поведінку. Стриманість, спокій, терпіння — ось що потрібно таким дітям.

-        Не карайте дитину фізично через ту саму причину надмірного збудження.

-        Не кричіть на дитину в присутності сторонніх. Непосиди дуже вразливі й погано витримують загальну увагу.

-        Не говоріть щохвилини, що дитина НЕПОСИДЮЩА, АКТИВНА, ШВИДКА, НЕПОСИДА, НЕВГАМОВНА. Якщо ви раз у раз повторюватимете такі слова, то дитина не поводитиметься менш активно, але в неї виникне відчуття, що вона не така, як усі, погана, неправильна.

-        Не карайте дитину «спокоєм». Вихователі часто намагаються посадити рухливих дітей на лавку і так проводити прогулянку. Для гіперактивної дитини надзвичайно важливо навіть не стільки рухатися, скільки знати, що волю рухів ніхто або ніщо не обмежує.

-        Не давайте дитині можливості тривалий час сидіти за комп'ютером або біля екрана телевізора. Такі сеанси підвищують рівень агресивності, вони не сприяють позбавленню напруження, а, навпаки, накопичують його.

 

Коли непосида припиняє бути непосидою?

Батькам важливо розуміти, що такий надзвичайно активний період усе-таки завершиться, дитина стане спокійнішою, уважнішою, її дії легше передбачити. З кожним це відбувається в різний час, але вже приблизно у віці 10-12 років помітні зміни, коли некерована гіперактивна поведінка поступається місцем більш спокійній. Деякі діти занадто активно поводяться не тільки в дитячому віці, але, так чи інакше, згодом малюк навчиться контролювати свою поведінку, стане спокійнішим і стриманішим.

 

Як отримати задоволення від спілкування з непосидючою дитиною?

 

Приймайте її такою, яка вона є. Так, не дуже акуратна, так, голосна і різка, так, іноді псує речі, розбиває посуд... Але ви маєте зрозуміти те, що малюкові й самому складно зі своєю нервовою системою. Підвищена активність призводить до значної перевтоми, тому малюк дуже часто виснажується. Дитина не чинить вам на зло, вона поводиться так, тому що їй складно управляти своїм організмом. Прагнете створити гарні, теплі взаємини з малюком? Намагайтеся більше часу проводити разом, говоріть йому про свою любов, хваліть за справу.

 Друк  E-mail

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Яндекс.Метрика