Шановні батьки! В розпалі літо. Час оздоровлення, веселих розваг, ігор з водою тощо. Попіклуйтесь про безпеку вашої дитини влітку. Ознайомтесь з порадами, які ми підготували для вас на сторінці "Для вас, батьки"

Вік «чомусика» як не знеохотити дитину ставити запитання

Починаючи з якогось віку (для кожної дитини він відрізняється), у дітей виникає безліч запитань, які вони адресують тому, хто є для них авторитетом у всьому. Батькам, бабусям і дідусям, старшим братам і сестрам, вихователям, учителям і тренерам. Узагалі, усім, хто старший за них! Про дитячі питання дорослі знають не з чуток. Та одна справа — посміятися з історії, розказаної твоїми знайомими про те, як вони намагалися відповісти на складні дитячі запитання. І зовсім інша — опинитися в ситуації, коли саме твоя дитина поставила запитання, а ти й гадки не маєш, як на нього відповісти.

Як дорослі реагують на дитячі запитання?

Звичайно, по-різному.

• Допитливий дорослий

Дехто з дорослих дуже відповідально ставиться до відповідей на дитячі запитання. Такі батьки використовують декілька наукових джерел, звертаються по допомогу до інтернету, своїх знайомих, досвідчених у цьому питанні.

Марійка запитала в татуся: «Тату, а комарі сплять? А очі в них закриваються? А вії у них є?»

Марійчин тато — інженер. У школі він, як і всі діти, відвідував уроки біології. Однак про те, як сплять комарі і чи сплять вони взагалі, батько не знав. Тому спочатку він почав шукати відповідь в інтернеті, щоб з'ясувати, як комар улаштований, як він розвивається і розмножується, чим харчується. Тато прочитав інформацію, яку знайшов на найкращих наукових сайтах, і почав розповідати дочці:

— Розумієш, комарі влаштовані так...

— Тату, а вони сплять? — дівчинка не забувала суть свого запитання.

Але такої інформації Марійчин тато, на жаль, ніде не знайшов.

Він зателефонував своєму другу дитинства, який раніше захоплювався біологією. І вони розмовляли протягом години чи навіть більше, згадуючи свої молоді роки. Коли тато нарешті з'ясував усе про те, як сплять комарі і чи закриваються в них очі, Марійка спокійно спала у своєму ліжечку.

• Квапливий дорослий

Доросле життя сповнене турбот і клопотів. Завжди є куди поспішати і що встигнути. Часто дитячі запитання, які виникають раптово і невчасно, заважають батькам зосередитися, дратують і відволікають.

Семенова мама завжди квапиться. У неї все розписано по годинах. А Семен — хлопчик дуже допитливий. Його цікавить усе, що відбувається навкруги, і все, що відбувається з ним самим. Чому трава зелена і хто її пофарбував? Чому дим з труби йде не кільцями, а трубочкою? Чому на коліні вчора було садно, а сьогодні кірочка? І ще багато чого, про що Семен любить запитувати в мами, татуся й інших дорослих, які близько проходять.

— Мамо, розкажи-но, чому, коли грім, завжди дощ, а коли дощ — не завжди грім?

— Семене, ніколи мені відповідати на твої безглузді запитання, — відповідає мама на бігу. — Запитай у тата. Он він сидить, нічого як завжди не робить.

— А тато кіно дивиться, він у навушниках.

— Ну, тоді сам додумайся, ти ж у мене розумний!

• Поверховий дорослий

Не завжди на дитяче запитання виходить дати коротку, зрозумілу відповідь. Адже деякі питання охоплюють чи не цілий розділ фізики або іншої цікавої науки. Тож так можна наскочити на слизьке, якщо чогось не знаєш. Доводиться замислюватися, братися за довідники і підручники, а дорослому цього може просто не хотітися. Настрій не той. Чи обставини.

— Мамо, а як ти вважаєш, якщо з одного боку потяг причепити, а з іншого, наприклад, великий корабель, і вони тягнутимуть у різні боки, то хто з них перетягне?

— Такого не буває! Потяг їде по рейках, а корабель іде по воді. Не можуть вони одне одного перетягувати.

— Ну, а якщо рейки до самого моря дістають. Потяг на рейках, а корабель на воді, то тоді все-таки хто перетягне?

• Надто розумний дорослий

Дитина ставить своє запитання, не занадто замислюючись над тим, яке враження справить на дорослого, якому це питання адресоване. А дорослий, який відповідає на запитання, не хоче здаватися безглуздим або нерозумним. Він хоче мати розумний і авторитетний вигляд. Та ось біда: у своєму бажанні здаватися розумним він не завжди зважає на дитину і нерідко «ламає» дитячу самооцінку.

— Нам у садку сказали, що всі люди походять від мавп, — говорить Микита. — Тату, а ми з тобою теж походимо від мавп? Чому ми тоді не стрибаємо по гілках і не любимо банани?

— Ти, Микито, неправильно ставиш запитання. Некоректно. Ніхто ще не довів, що люди походять від мавп. Дурень той, хто тобі таке сказав. А ти цю дурість повторюєш. Спочатку погортай енциклопедію. А потім такі запитання став. До речі, я у твоєму віці вже читати вмів. Ти ще маленький, щоб щось розуміти. Виростеш — я тобі розповім про походження людини. Причому відразу декілька версій.

Як ви вважаєте, у кого з дітей, про яких ми розповіли, виникне бажання прийти ще раз до батьків і поставити своє запитання?

Чому дитина ставить запитання?

Точніше, навіщо вона це робить? Як так відбувається, що дитина раптом починає буквально завалювати своїми запитаннями навколишніх дорослих? Звідки беруться дитячі запитання?

Усупереч думці багатьох дорослих, дитина запитує про щось не для того, щоб їх позлити, і не від того, що їй нічого робити.

• Дитина пізнає навколишній світ

Усе або майже все, що вона бачить навкруги, вона бачить уперше, на відміну від нас, дорослих. Наприклад, малюк може дивуватися зі снігу або грози, забути, що минулої осені він вже бачив листопад. Це ми розуміємо, чому вода замерзає або перетворюється на пару, магніт притягує метал, літак злітає в небо. А дитина ще не знає законів фізики, і взагалі багато чого не знає. Веселка, пташиний спів, роса або іній, величезні бурульки, зірки в небі, власні відчуття, нові смаки і запахи — усе це розбурхує дитяче сприйняття і примушує малюка ставити багато запитань.

• Дитина спілкується з дорослими

Ви замислювалися коли-небудь, чому ваша дитина ставить свої запитання саме вам? Чому вона ставить їх весь час і так наполегливо? Тому, що їй катастрофічно бракує спілкування з вами, дорослими. І це один зі способів отримати таке спілкування. Адже завжди існує вірогідність того, що мама або тато таки почнуть відповідати на дитячі запитання і присвятять хоча б трохи свого часу дитині. Діти-чомусики — це саме ті малюки, яким дуже бракує маминої чи татової (чи їх обох) уваги. Деякі батьки самі помічають, що дитина, скучивши або довго не бачачи батьків, ставить їм набагато більше запитань.

• Дитина чекає на ваше розуміння

Коли ви спілкуєтеся з дитиною, відповідаючи на її запитання, відбувається не лише взаємообмін знаннями, думками. У ці хвилини дитина отримує ваше визнання: так, твоє питання для мене цікаве і важливе. Так, я готовий приділити час, тому що вважаю це важливим і потрібним. Так, мені приємно поговорити з тобою. Так, я пишаюся тобою, тому що ти допитлива людина.

• Дитина бажає розібратися в  чомусь

Це ми з вами розуміємо, яким суперечливим є навколишній світ. А малюк пізнає ці протиріччя поступово. Вони спантеличують його і примушують звертатися за підтримкою до більш досвідчених «товаришів». Саме дорослі пояснюють дитині суть речей, закони, за якими живе суспільство, явища природи. В іншому разі дітям було б дуже непросто приймати навколишню дійсність.

Якщо дитина не розуміє, коли я їй пояснюю?

Діти взагалі люблять усе помацати і подивитися, адже в них переважає наочно-образне мислення. Спробуйте використати більше наочного матеріалу, прикладів із життя, конкретних ситуацій. Програвайте з дитиною те, що можна, намагайтеся не обмежуватися словами.

Як не можна відповідати на дитячі запитання

1. Не можна відповідати на дитячі запитання набагато пізніше, ніж малюк їх поставив. Уся справа в тому, що інтерес у дитини виникає тут і тепер. І якщо ви скажете: «Ну, мені потрібно подумати!» А потім несподівано забудете про те, що вам потрібно подумати, і дасте відповідь завтра або післязавтра, якщо згадаєте, то інтерес дитини зникне. І малюк взагалі навряд чи згадає, про що він у вас запитував.

2. Не можна відповідати на дитячі запитання дуже докладно. Маленька дитина ще не здатна сприймати забагато інформації. Саме тому дитячі книги майже завжди невеликого обсягу. Відповідайте досить стисло. Півгодини розповідати про те, чому трава зелена, не має сенсу. Дитина може утримувати увагу лише 7-10 хвилин у найкращому разі.

3. Не варто занадто захоплюватися науковою термінологією і формулюваннями. Пояснюйте просто, доступно, словами, зрозумілими навіть дитині. А якщо ви любите розгорнені красиві фрази, як у підручнику, то будьте готові до того, що дитині стане нудно і вона вас не слухатиме.

4. Не говоріть повчальним тоном. Це дратує дитину, вона почуватиметься дурною і ні на що не здатною.

5. Не можна говорити дитині, що вам набридли її запитання. За деякий час дитина просто образиться і перестане ставити вам запитання. Малюк знайде інше джерело для відповідей, але ваші стосунки будуть зіпсовані назавжди.

6. Не називайте дитячі запитання безглуздими. Дитині важливо розуміти, що ви поважаєте її цікавість, що ви не вважаєте її запитання дурницями. Ваше ставлення до запитань малюка безпосередньо впливає на його самооцінку. І ще на те, як розвиватиметься допитливість і пошуковий інтерес дитини.

Якщо дитина ставить таке запитання, на яке їй ще зарано знати відповідь?

Теж нормальна ситуація. Тоді ви можете дати рівно стільки інформації, скільки її можливо сприйняти в цьому віці. Складними можуть бути теми, пов'язані зі смертю, народженням і зачаттям, походженням людини, складними фізичними явищами, іншими морально-етичними аспектами. Можна говорити дитині про те, що є дуже дорослі, складні теми і питання, на які ви поки що не готові відповісти. У цьому разі ви можете брати тайм-аут, щоб подумати, що саме сказати дитині.

Який я вигляд матиму в очах дитини, якщо не зможу сам відповісти на його запитання?

Нормальний. Це цілком природно, коли людина чогось не знає. Навіть академіки користуються енциклопедіями і довідниками. Навпаки, якщо ви чогось не знаєте, навчіть дитину користуватися довідковими посібниками, шукати інформацію, робіть це разом.

Де шукати відповіді на дитячі запитання?

Дитячі запитання завжди були непростими. І це не означає, що дорослим бракує знань і вченості. Навіть якщо в тебе широкий кругозір і «розуму палата», складно відповісти так, щоб дитина зрозуміла те, що ти говориш. Проста логіка, короткі речення, гумор — ось що стане вам у пригоді.

• Щоб не винаходити велосипед, можна пошукати відповіді на дитячі запитання у спеціальних книгах. Тож вам не доведеться перечитувати підручники з хімії, фізики, астрономії або біології.

• Інтернет так само містить відповіді на запитання вашої дитини. Намагайтеся лише знаходити такі ресурси, у яких усе пояснюється зрозумілою мовою і бажано з ілюстраціями, прикладами й експериментами.

• Звертайтеся по допомогу «до друга». Напевно у вас знайдуться приятелі лікарі, учителі, викладачі вишів, інженери, кінологи та інші. Саме їм ви зможете зателефонувати у разі виникнення складних запитань.

 Друк  E-mail

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Яндекс.Метрика