Шановні батьки! В розпалі літо. Час оздоровлення, веселих розваг, ігор з водою тощо. Попіклуйтесь про безпеку вашої дитини влітку. Ознайомтесь з порадами, які ми підготували для вас на сторінці "Для вас, батьки"

Криза семи років

Сьогодні ми поговоримо про так звану кризу семи років. Чому ж у виданні для батьків дошкільників і для педагогів, які працюють із дітьми дошкільного віку, ми раптом порушили тему шкільної кризи? Насправді така періодизація криз була прийнята ще тоді, коли діти йшли до школи із семи років. Сьогодні ж, коли діти йдуть до школи в шість років, ця криза значно «помолодшала».

Та й батькам, чиї діти все-таки йдуть до школи із семи років, важливо бути готовими до того, що відбуватиметься з їхньою дитиною.

 

ЯК Я ЗРОЗУМІЮ, ЩО і ДИТИНИ НАСТАЛА КРИЗА РОЗВИТКУ?

Зазвичай поведінка дитини в такому разі змінюється дуже різко. «Усе було добре, була дитина як дитина, — і раптом її немов підмінили. Стала вередлива, ні з чим не погоджується, часто плаче», — ось як одна мама описала гострий початок кризового періоду у своєї дитини. Але трапляється, що криза минає майже не помітно. І зовсім не тому, що це плавна криза. Просто іноді вікова перебудова відбувається не різко, а поступово.

За чим потрібно спостерігати, щоб не проґавити кризу? Звичайно, за дитячою поведінкою, її настроєм і вчинками. Про настання кризи ми зрозуміємо, якщо дитина:

• стала манірною, часто кривляється, говорить по-дитячому або голосом «з мультфільму», поводиться як клоун, жартує по-дурному, вдається до безглуздих дій (надіває на голову каструлю, розмальовує своє обличчя, показує язика тощо);

• стала більш агресивною, невгамовною, дратівливою; її агресія може проявлятися в будь-чому: наприклад, у ставленні до однолітків або менших братиків/сестричок; дитина може грубо відповідати батькам, учителям, вихователям; жорстоко поводиться з тваринами; дитині важко стримуватись, агресивні прояви можуть виникати немов на порожньому місці, без явних причин;

• раптом або поступово виявляє страхи, яких раніше не було або які були не так яскраво виражені (наприклад, страх темряви або публічних виступів), — це пов'язане з підвищенням тривожності в дитини;

« прагне здаватись дорослою, намагається наслідувати когось із батьків, старшого брата або сестру, знайомих дітей, старших за віком;

• стала більш імпульсивною, у неї може часто змінюватись настрій, вона часто ображається навіть через дурниці;

• стала впертою і норовливою, відмовляється збиратися на прогулянку, складати іграшки, допомагати мамі, вдягати шапку тощо (причому раніше вона робила все це абсолютно спокійно).

 

ЩО ПРИНОСИТЬ ДИТИНІ «КРИЗА СЕНИ РОКІВ»?

Ми з вами вже знаємо, що криза недаремна. Завдяки їй дитина переходить на новий етап розвитку, виникають так звані новоутворення.

Психологи зазначають, що криза семи років призводить до формування соціального «Я» дитини.

Тепер дитина починає усвідомлювати те, що відчуває, намагається розібратися у своїх почуттях. Вона вже може диференціювати те, що їй подобається, і те, що не подобається, що піднімає настрій і навпаки. Але в неї ще не сформовані вміння контролювати свої емоції, управляти ними. Саме тому ми спостерігаємо кривляння, клоунаду та інші нові прояви в поведінці.

Дитина починає усвідомлювати, що вона не ідеальна, що має недоліки. Можна сказати, що тепер її «Я» поділилося на «Я-реальне» і «Я-ідеальне».

Якщо раніше дитина була нехитрою, то тепер може і схитрувати заради своїх інтересів (домогтися заохочення, уникнути покарання).

Результатом кризи також можна вважати прояв здорової цікавості. Тепер дитині цікаво буквально все: стосунки людей, наукові факти, явища природи. Зі своїми запитаннями вона звертається до дорослої людини, якщо вважає її авторитетом і експертом.

Дитина демонструє дорослим прагнення самостійності. Тепер вона сама хоче вирішувати, що і як їй робити. Вона відкидає допомогу дорослих і навіть їхні поради.

 

ЯК ПРАВИЛЬНО ПОВОДИТИСЬ БАТЬКАМ, ЩОБ КРИЗА МИНУЛА СПОКІЙНО?

Нижче наведені ситуації і приклади неправильної і правильної батьківської реакції на поведінку дитини. Якщо ви неправильно ставитиметесь до проявів вікової кризи свого малюка, вона може тривати довше або зі значними ускладненнями.

Ситуація 1.

Максим збирається на прогулянку.

— Шапку не надягатиму! (Кидає шапку на підлогу і топче її ногами)

 

Неправильно. Тато говорить Максимові:

       Негайно підніми шапку, надягни її, і ми підемо гуляти.

Після того як син не відреагував, батько дає синові запотиличник, натягує на нього шапку і підштовхує до дверей.

       Йди, не випробовуй моє терпіння!

 

Правильно. Тато повертається обличчям до сина, сідає навпочіпки, щоб бути на одному з ним рівні:

— Я вважаю, що неправильно так поводитись зі своїми речами. Підніми шапку, будь ласка. Тепер скажи спокійно, чому ти не хочеш її надягати?

 

Ситуація 2.

Аліса розмовляє з бабусею, яка нагадує їй, що треба йти обідати. Аліса в цей час дивиться мультфільми.

— Залиш мене! Чого прив'язалася? Сама знаю! Нічого, ще раз підігрієш!

 

Неправильно. Бабуся замовкає і виходить до іншої кімнати. За деякий час бабуся повертається і просить:

— Алісочко, онучечко, ходи їсти. Ти ж голодна.

 

Правильно. Бабуся говорить спокійним, упевненим тоном:

— Алісо, о цій годині ми зазвичай сідаємо обідати. По обіді зможеш переглянути ще кілька мультфільмів.

Я наполягаю на тому, щоб ти розмовляла ввічливо. У нашій сім'ї не прийнято говорити так грубо.

 

Ситуація 3.

Вихователька скаржиться батькам Віталика:

— Просто клоун якийсь. Під час обіду кидався хлібом, поливав дітей супом, гучно реготав. Вплиньте якось на сина.

 

Неправильно. Мама і тато розмовляють із Віталиком удома, підвищивши голос:

       Ти вирішив зганьбити нас? Як ти поводишся в дитсадку? Захотів, щоб тебе вигнали? У цирк тоді підеш?

       Щоб я більше такого не чув, що ти у нас клоуном працюєш. Інакше покараємо.

Правильно. Мама (чи тато) пропонують Віталикові:

       Віталику, поглянь, яку книгу я сьогодні принесла (приніс). Почитаймо разом. (Читають книгу про дітей такого ж віку, про дружбу, стосунки, дитячі почуття.)

       Віталику, ходімо сьогодні в театр. Там буде чудовий спектакль «Маленький принц» (або інший, який розповідає про дитячі переживання).

Ситуація 4.

Ігор вже не вперше б'є свого меншого брата. — Геть із моєї кімнати! Й іграшки свої забери. Ти зіпсував мій малюнок! Ось тобі!

Брат плаче і йде скаржитись мамі.

 

Неправильно. Мама відразу реагує на ситуацію і в присутності братика говорить Ігореві: — Що ти робиш? Ти ж старший! Ну, що він тобі зробив? Зіпсував твій малюнок? Твій братик ще маленький. Наступного разу я дам тобі ременя. А поки що ставай у кут, ти покараний.

Правильно. Мама та Ігор розмовляють сам на сам:

       Скажи, будь ласка, за що ти дав стусана братові?

Мама вислуховує Ігоря.

       Я розумію, що він зіпсував твою роботу, і це прикро. Але ж він ще не все розуміє, йому треба пояснювати. Як інакше ти міг би відреагувати? Не вдарити брата, а розв'язати цю ситуацію мирно.

 

Ситуація 5.

Світланка витягла мамине вбрання і приміряє його перед дзеркалом.

— Тату, правда, я схожа на дорослу? Я майже як мама. Зараз іще туфлі з підборами взую.

Неправильно. Тато критично дивиться на дочку:

— Теж мені — доросла. Начепила мамину сукню і думаєш, що велика. А сама ще навіть читати не навчилася. Навчайся добре, ось тоді будеш доросла.

І зніми все те, а то ще зіпсуєш, тоді від мами дістанеться на горіхи.

Правильно. Тато дивиться на дочку:

— Здорово! Схожа на маму. Якщо хочеш подорослішати, я тобі в цьому можу допомогти. Дорослий — це не лише той, хто носить дорослий одяг, але і той, хто багато чого вміє. Хочеш, навчу тебе чистити картоплю?

 

Ситуація 6.

Артем раптом почав боятися темряви. Час від часу він плаче перед сном, просить маму не залишати його самого в дитячій кімнаті. — Мамо, мені страшно! Посидь зі мною. І не вимикай світло, будь-ласка.

Неправильно. Мама говорить з досадою: — Хіба ти маленький? Скільки можна з тобою сидіти? Ні. Мені треба прати. Засинай сам. Ти вже дорослий.

І світло я тобі не залишатиму, бо електроенергію треба економити.

Правильно. Мама говорить спокійним голосом:

— Звичайно, я посиджу з тобою трохи. А потім я візьмуся до справ. Ми залишимо двері в дитячу кімнату відчиненими, і я увімкну твій улюблений нічник. Якщо хочеш, візьми свого ведмедика.

 

Терпіння - ось що вам потрібне. А ще намагайтесь залучити свою інтуїцію.

 

«УСКЛАДНЕННЯ» ПІСЛЯ КРИЗИ

Якщо ви ігноруватимете виникнення нових особливостей у поведінці дитини, то криза відбуватиметься з певними труднощами.

Тато Микити говорить про те, що він не потуратиме малюкові і поводитиметься з ним, як із дорослим.

       Синові ледь виповнилося сім років, а він тут мудрує, командує, чого хоче, а чого не хоче! — висловлюється батько досить різко.

Хоча насправді малюк просто хотів піти на прогулянку в улюбленій куртці. Проте батькові важко приймати нову дитину. Адже він звик усе вирішувати за неї. Дуже важливо вчасно перебудувати стосунки з дитиною, яка дорослішає, визнати за нею право вирішувати щось самостійно.

Денис почав критикувати батьків. Тепер від нього нерідко можна почути, що мама нічого не розуміє в автомобілях, а тато «так собі» знається на комп'ютері. Денис сварить маму за несмачний сніданок, а тата — за не вчасно куплений м'яч. А батьки, замість того, щоб показати приклад правильного ставлення до такої надмірної критики, починають самі сварити дитину:

       Ти що собі загордився? Хіба хтось запитує твоєї думки?

       Коли треба буде, ми самі запитаємо в тебе.

Мине трохи часу, і дитина перестане висловлювати свою думку, просто орієнтуючись на батьківську байдужість до себе і приховуючи своє ставлення до того, що відбувається.

Ігнорування почуттів дітей, які «подорослішали», призводить до того, що діти поводяться агресивно, не виявляють цікавості до навчання, без пошани ставляться до батьків та інших дорослих. Тепер ви розумієте, наскільки важливо правильно реагувати на зміни, що відбуваються в дитині, і виробляти нову тактику свого ставлення до неї.

 

5 КРОКІВ МУДРИХ БАТЬКІВ, ЯКІ ДОПОНОЖУТІЬ ДИТИНІ ПОДОЛАТИ КРИЗУ

1. Намагайтесь надавати дитині можливість приймати самостійні рішення, здійснювати самостійні вчинки, за які вона САМА відповідає.

2         Дослухайтеся до думки дитини. Не критикуйте і не висміюйте її.

3         Ваше завдання — не відмахуватися від дитячих запитань. Дитині дуже важливі ваші відповіді на них. Завдяки таким бесідам із дорослими дитина пізнає навколишній світ, розвиває свій пізнавальний інтерес.

4         Хваліть дитину за справу. Ваша похвала сприятиме підвищенню самооцінки дитини.

5         Будьте послідовні в тих вимогах, які висуваєте до дитини.

Це серйозний і важливий пункт, який допоможе вберегти дитину від неврозу.

 Друк  E-mail

Додати коментар


Захисний код
Оновити

Яндекс.Метрика