погода Харьков
купить видеорегистратор

Дитячі проблеми. Мені ліньки…

Written by Super User. Posted in Uncategorised

«Ох, він у мене такий ледачий…», «Дуже розумна дитина, однак ледача надзвичайно…», «Ну, нічого абсолютно робити не хоче. Тільки мультики переглядає!». Ці висловлювання про них, маленьких лінюхів. У спілкуванні матусь біля дитячої пісочниці тема дитячих лінощів виникає нітрохи не рідше, ніж тема агресії або сором’язливості, неслухняності або зайвої активності.

Коли матусь та татусів починають тривожити дитячі лінощі? Ні, зовсім не від самого народження, а приблизно років з п’яти-шести, тобто відтоді, коли починається підготовка до школи. саме в цьому віці дитина має набути основ самостійної поведінки, матусі й татусі чекають на ініціативу, але не всі малята готові її виявити. Потім настає період, коли дитина, Яка ще цілком слухає батьків, лінується насильно. Пік ледачої поведінки припадає на підлітковий вік, коли мама й тато уже не авторитет, і змусити дитину щось роботи не вдається. Батьки починають шкодувати про те, що нічого не зробили раніше, що втратили час і тепер уже запізно. Напевно, хтось із дорослих заперечить, що порівняно з іншими дитячими проблемами лінощі – не така вже й значна проблема. Але все у світі відносно. Коли ваша дитина тривалий час лежить на дивані з планшетом або блукає з компанією вулицею, замість того щоб учитися або хоча б трішки допомогти вдома, вам це не здасться неважливим і незначним. Адже щоб підтягти рівень знань, доведеться платити репетиторам, та й спілкування з дитиною вам коштуватиме чималих нервів. Тому пропонуємо не розв'язувати проблему тоді, коли це робити дуже складно, а вдаватися до профілактики. Чим раніше ви це зробите, тим краще.

Маленький лінюх

Малюк, який постійно лінується. Які особливості він має? Як зазвичай поводиться і чому відрізняється від решти малят?

Знову звернімося до скарг батьків. Що зазвичай говорять психологові дорослі, коли скаржаться на дитячі лінощі?

— Не хоче нічого робити...

— Якщо й робить, то абияк і після вмовлянь...

— Здається, що дитині просто нічого не цікаво...

— Я говорю, а він мене не чує...

— Удома взагалі не допомагає...

— Не хоче вчитися, лише грає...

Ледача дитина — це насамперед та, у якої є достатньо часу, щоб нічого не робити. Зазвичай малюки, які мають багато корисних і цікавих справ, рідко лінуються. Отже, одна з причин дитячих лінощів — це незайнятість дитини. їй просто часто нічого робити, але ж не всі діти вміють вигадувати собі справи самі. Поступово така поведінка стає звичкою, що складно коригувати.

У ледачої дитини рідко виникає бажання щось робити. Пасивність це її риса, що може бути пов'язана зі способом життя, з особливостями характеру. Що з цим вдіяти? Не забувати, що ваша дитина саме така. їй потрібні додаткові стимули, хоча б поки вона ще не стала дорослою. Наприклад, таких дітей краще виховувати в межах досить твердого розпорядку дня: о восьмій ранку підйом, потім зарядка, потім сніданок тощо. Поступово в малюка сформується звичка не «зависати», а рухатися, діяти.

Маленький лінюх віртуозно вміє уникати справ. «За п'ять хвилин зроблю!», «Уже йду!», «Незабаром!», «Завтра зроблю обов'язково!» — чудові слова-відмовки раз по раз злітають з вуст малюка. І якщо батьки відразу не звернули увагу на таку звичку дитини, то далі справа буде зовсім кепською.

Отже, ми з'ясували, що ледача дитина - та, якій не властива активність, яка вміє маніпулювати дорослими і має забагато вільного часу.

 

Що спричиняє?

Нам не завадить з'ясувати причини, звідки виникає дитяча лінь, і як відрізнити по-справжньому ледачу поведінку від інших проблем. Тоді нам легше буде впоратися із проблемою.

 

 

Яблучко від яблуньки недалеко падає

Тато повернувся з роботи. Він утомився. Мама просить замінити лампочку? «Стомився я» — і все тут. Лежить перед телевізором або сидить біля комп'ютера. Мама вирішила, що одного разу можна і не прибирати? Звісно, можна. Але наші діти — істоти дуже спостережливі. І вони стежать за нами завжди, коли не сплять. Вони бачать нашу поведінку не так, як ми бачимо її самі. І старанно все копіюють. Причому, як усім відомо, найкраще засвоюється саме погане, а не гарне. Десять вихідних поспіль ви прибирали оселю. Це минуло практично непоміченим. Натомість одного разу варто було розслабитися і дати собі можливість трішки полінуватися, як дитина поруч. Тепер вона має такий стереотип: можна чогось і не доробити або взагалі не зробити. Отже, слід поглянути на поведінку свого малюка як на віддзеркалення власної. Можливо, це я в чомусь поводжуся так само, як поводиться моя дитина? Можливо, це мені не хочеться чогось робити і я не можу себе змусити? Тому у вихованні малюка, схильного лінуватися, якнайкраще спрацьовує принцип «почни із себе». Найчастіше в родинах саме так і відбувається. Приходять батьки до психолога зі скаргою на ледачу дитину, психолог починає з'ясовувати ситуацію, і виявляється, що головне джерело лінощів у родині не дитина, а саме дорослі. Тож доводиться працювати з усією родиною.

 

Маленький маніпулятор

Ми вже говорили про те, що ледачий малюк майстерно вміє відмовитися від справ, причому батьки навіть не завжди розуміють, що їх ошукали. Нерідко доводиться чути такі слова: «Він так повільно все робить, що мені дешевше й простіше зробити все самій!», «Його доводиться так довго вмовляти, що простіше взагалі не просити». Водночас дорослі не замислюються, чому так відбувається. А вся справа в тому, що ми дозволяємо дитині так поводитися. Не прибрав іграшки, пообіцявши зробити це потім? А якою була реакція дорослого? У найкращому разі ви відповіли «добре» і більше до цієї теми не поверталися, тому що забули. А як потрібно? Слід неодмінно нагадати дитині про її обіцянку й наполягти на тому, щоб вона її дотримала. Малюк занадто повільно виконує якусь справу, сподіваючись на те, що ви поспішаєте й зробите все за нього? Це також варіант маніпуляції. Пропонуємо вам не піддаватися на провокації. Будьте впевненими й спокійними. Нехай дитина повільно, але самостійно доробить розпочате.

 

Який же ти ледачий!

Так говорять батьки ледачим і не дуже ледачим дітям. А результат? Якщо комусь постійно говорять, що він поганий, поступово руки опускаються і не виникає жодного бажання бути гарним. «Адже в мене однаково не вірять» — розмірковує дитина. Тому краще хвалити, а не сварити, підкреслювати такі риси в дитині, як працьовитість, уміння домагатися свого цілеспрямованість, здатність подолати своє небажання. Отже, слова «ти такий ледачий» «скільки можна лінуватися» та інші з батьківського лексикону потрібно виключити.

— Ти молодець, що завершив прибирати!

— Здорово, що ти сам вирішив це зробити!

— Я тобою пишаюся!

— Ти дуже працьовитий!

Ці й інші позитивні висловлення мають стати відмінним стимулом для того, щоб дитина хотіла щось робити. Адже, у першу чергу, наші діти орієнтуються на батьківське схвалення - що скаже мама і чи похвалить тато.

 

А може, лінуватися непогано?

Зі мною в класі навчався хлопчик. Він був по-справжньому ледачим. І я дуже добре пам'ятаю, що свої лінощі він дуже логічно пояснював. «Навіщо мені докладати купу зусиль? Наприклад, задали нам твір писати. Я його не написав. А вчителька перевірити забула. Ви сиділи три години, витрачали час. А я в цей час книгу читав, ту, яка мені подобається. Або сказали на суботник прийти. А я не прийшов, тому що проспав. Ну, сказала мені вчителька, що я погано вчинив. І все. А ви витратили півдня свого вільного часу». Звучить начебто не дуже привабливо. Але, до речі, сьогодні той самий учорашній хлопчик створив величезну бізнес-корпорацію й відмінно почувається. Нещодавно ми з ним зустрілися, і він розповів, що так само може не відвідати заходу або не зробити щось, що йому здається неважливим. «Тому, що все зробити просто неможливо. Я вибираю тільки те, чого вже напевне не можна не зробити», — сказав мені цілком успішний чоловік.

Що ж, і так трапляється. Існує думка, що найбільшого успіху в житті домагаються саме ледачі люди, які вдосконалюють наше життя саме для того, щоб не перепрацювати. Та й історії про успішних у житті трієчників і менш успішних колишніх відмінників також є. Ці факти свідчать про те, що виховання не має загальних правил. Усі діти дуже різняться, і там, де одну дитину потрібно обмежувати й контролювати, іншій краще надати волю. А визначити це можуть лише батьки.

 

Маленьким лінуватися можна?

Як ми вже запевняли, років до п'яти про дитячі лінощі говорити взагалі не можна. Адже що робить малюк? Він грає, спить та їсть. Де ж тут лінощі? У дитини відсутні обмеження, її нічого не змушують робити, усе тільки за бажанням. Тобто дитині лінуватися-таки можна, адже вона ще не вміє діяти самостійно, від неї мало що вимагають, і багато батьків навіть радіють, якщо їхня дитина чогось робити не хоче, тому що вбачають у цьому прояв сили характеру.

Розуміючи це, не чекайте, що настане година «х», коли дитина раптом стане щось робити. Якщо ви прагнете уникнути лінощів, дійте поступово. Привчайте дитину до самостійності. Показуйте їй, як чудово зробити справу швидко та якісно, щоб потім гратися й відпочивати. Хваліть за самостійні дії. Доручайте справи вдома, але ті, що цікавлять дитину. Наприклад, справи, що ви можете робити разом з малюком, а потім він виконуватиме їх самостійно:

♦ витирати пил;

♦ прибирати іграшки;

♦ допомагати матусі подавати на стіл легкі тарілки, серветки та їжу;

♦ нести неважку сумочку з магазину;

♦ годувати свійських тварин;

♦ згортати одяг.

Це тільки на перший погляд здається, що для маленької дитини важко знайти справи, у яких вона може допомагати та проявляти самостійність. Озирніться довкола, і ви дуже швидко придумаєте, чим спантеличити дитину. Зверніть увагу, що, як і в дорослих, у малюків є свої переваги. Хтось дуже любить мити з татом машину, а комусь подобається разом з мамою витирати посуд або чистити клітку для папужки.

 

А може, це не лінощі?

Іноді ми бачимо те, чого немає насправді. Тобто не всі ледачі діти насправді лінуються. Просто ми вважаємо проявами лінощів іншу поведінку. І таких випадків чимало. Якщо дитина чогось не робить, то дорослі доходять однозначного висновку: «Ледачий!». А вона, можливо:

 

... не ледача, а просто дуже повільна

Іноді в родинах, де ведуть дуже активний спосіб життя, батьки звикли жити у швидкому темпі й нічого не можуть робити повільно. І раптом народжується дитина, яка живе у своєму, повільному темпі. Дорослі відразу починають активно її підтягувати до свого ритму. «Швидше!», «Досить сидіти», «Побігли», «Знову сидиш, нічого не робиш?», «Ти що, заснув над тарілкою?». Спробуйте уявити, що ваша дитина живе в іншому вимірі. У неї немає роботи, на яку можна спізнитися, вона полюбляє грати в спокійні ігри, її темперамент не такий реактивно-швидкісний, яку вас. Натомість якщо ви повсякчас обсмикуватимете й критикуватимете її, може статися, що малюк незабаром ігноруватиме ваші прохання й уникатиме всіх можливих справ.

 

... не ледача, просто не вміє

Ви помічали: якщо в малюка щось не виходить, він може легко облишити розпочату справу. Не тому, що ліньки. Просто дітям (та и багатьом дорослим) не подобається бути неуспішними. Здорово, коли все раз - і вийшло! А тут дурниця якась. Не виходить, яких зусиль не докладай. Саме тому спочатку малюкові потрібна допомога дорослого, щоб опанувати якусь складну справу. І знов-таки, уникати критики й негативних оцінок його дій. «Спробуємо робити разом», «Я навчу тебе», «У тебе все обов'язково вийде», «Ти розумничок» — такі слова надихають дитину на подальші спроби опанувати те, що не виходило, дають можливість повірити у свої сили.

 

... не ледача, просто їй нецікаво

Учителька завзято намагається пояснити малюкові, як потрібно читати. Він літери знає, але вчитися читати не хоче. Сидить на краєчку стільця, гризе кінчик олівця й тільки й чекає, коли ж завершиться ця екзекуція. А батьки переймаються. Ще б пак, незабаром до школи, учительку спеціально запросили, щоб дитина в класі не виглядала найгіршою. А вона така ледача! Але в цьому випадку це не лінощі. Якби замість нудного уроку з дитиною грали, причому саме в грі її вчили б читати, усе було б відмінно. Дитину дошкільного віку цікавить саме гра, а не навчання. Цього, на жаль, не розуміють дорослі, які прагнуть запрошувати шкільних учителів, щоб забезпечити підготовку до школи.

Так трапляється не тільки з навчанням. Найпростіші хатні справи, а також дії щодо самообслуговування стають для дитини чимсь нудним і нецікавим, якщо дорослі просто нудно навчають, не враховуючи особливостей віку малюка. Наприклад, ви бажаєте навчити свою дитину прибирати свої іграшки. Як це зазвичай відбувається?

— Марійко, прибери свої іграшки. Склади їх у коробку, — говорить мама.

Маленька Марійка вдвох із мамою може закинути в коробку кілька іграшок, але далі їй стає нудно, і вона знаходить цікавішу справу. Мама робить висновок, що в неї досить ледача дочка.

Тепер згадайте про те, що діти ще не можуть утримувати увагу занадто довго. Щоб утримувати увагу до чогось, потрібно підтримувати інтерес. Отже, нудне прибирання також потрібно перетворити на гру.

— Приберімо твої іграшки разом, — говорить мама. — Я прибиратиму кубики червоного кольору, а ти — синього. Хто швидше впорається?

Або так:

— Нам потрібно швидко прибрати іграшки й покласти їх до цієї коробки. Але ми не просто складатимемо кубики, а закидатимемо їх. Ось так!

І ваше прибирання вже перетворюється на гру «Влуч у коробку».

Варіантів гри безліч. А що ви скажете про вмивання або чищення зубів? Щоб вам не довелося обвинувачувати дитячі лінощі, використовуйте ті самі прийоми змагання й стимулювання інтересу. Важливо не тільки зробити швидко, але й чисто та самостійно. Тому за самостійність можна дуже хвалити, усім дітям це приємно і запевнює у своїх силах. Щоб було чисто, не зашкодить позмагатися, чиї зубки сьогодні біліші або чий носик чистіший. Натомість швидкість можна підвищувати за допомогою піскового годинника або звичайного будильника.

 

Перемога буде за нами!

Щоб подолати дитячі лінощі, виховуйте силу волі малюка. Згадайте який-не-будь епізод зі свого життя, коли ви не хотіли щось робити, тому що було ліньки. Згадали? А тепер згадайте, як ви вольовим зусиллям усе-таки подолали лінощі та зробили те, що потрібно! Було відчуття перемоги над собою? Ще б пак! Завдяки своїй силі волі ви перемогли свої лінощі. А дитина? ЇЇ воля тільки-но починає розвиватися. Вона щойно починає боротися з лінню. Малюкові значно складніше впоратися з небажанням щось робити, ніж дорослому. Але вимагаємо ми від нього так само, якби він був двадцятирічним юнаком. А дитині дуже потрібна наша допомога, щоб упоратися зі своїми «не хочу» і «не буду». У такому разі допомагають заняття спортом. Адже в спорті відбувається щоденна боротьба із самим собою, подолання своїх слабкостей і небажання. Зверніть увагу: ледачих спортсменів не існує!

Як перемогти дитячі лінощі? Коротка інструкція для батьків

♦ ПРИПИНИ ЛІНУВАТИСЯ САМ.

♦ НЕ НАЗИВАЙ ДИТИНУЛЕДАРЕМ.

♦ ЗРОБИ ТАК, ЩОБ ДИТИНІ БУЛО ЩО РОБИТИ.

♦ ГРАЙ З ДИТИНОЮ, КОЛИ ХОЧЕШ ЇЇ ЧОГОСЬ НАВЧИТИ.

♦ РОБИ СПРАВУ РАЗОМ З ДИТИНОЮ, ЩОБ НАВЧИТИ ЇЇ.

♦ ХВАЛИ ДИТИНУ, КОЛИ ЇЙ УДАЛОСЯ ПЕРЕМОГТИ СВОЇ ЛІНОЩІ.

 

♦ ЗАПИШИ ДИТИНУ ДО СПОРТИВНОЇ СЕКЦІЇ.

 

 Друк 

постройка ограждений
аренда ялта