погода Харьков
купить видеорегистратор

Що означає бути хорошими батьками і як цього досягти

Written by Super User. Posted in Uncategorised

Напевне всі матусі і татусі хоч раз у житті вважали себе жахливими батьками. Коли здавалось, що ти не вмієш виховувати. Що тебе взагалі потрібно позбавити батьківських прав за те, що ти робиш. І що в тебе не виходить виховати «нормальну» дитину. Чому так відбувається? Ось на що скаржаться батьки і які «помилки» вони вбачають у своїх діях.

       Я мало часу приділяю дитині.

       Я не можу стриматись і гримаю на дітей через дурниці.

А потім мені дуже соромно за самого себе.

       Я страждаю від того, що не виявляю до дитини теплих почуттів. Напевно, я якась неправильна мати.

       Мені здається, що я найжахливіша мати у світі, тому що я забагато працюю.

       Я не знаю, чи добре, що я завжди намагаюсь захистити дитину від усіх життєвих труднощів. Але мені так страшно за малюка, що я все-таки боюся відпустити його.

       Я усвідомлюю, що шкільні оцінки не є найголовнішими в житті. Але нічого не можу вдіяти.

       Я дуже люблю свого меншого сина, і мене страшенно дратує старший син-підліток. Розумію, що це неправильно. Але нічого не можу вдіяти. Зі старшим навіть не спілкуюся.

Хтось переймається через те, що скривдив дитину, підвищив на неї голос або відлупцював. У когось виникає провина через те, що він не може проводити достатньо часу із сином або дочкою. Причини в усіх різні. Але відчуття, що ти поганий батько, дуже схоже. І воно значно ускладнює життя.

Усі батьки припускаються помилок. І це нормально. Ненормально повторювати свої батьківські помилки, не роблячи при цьому жодних висновків.

Хочете бути чудовими, улюбленими батьками? Хочете встановити дружні стосунки з дітьми? Тож поміркуймо, як виправити свої батьківські «недоробки».

 

Я підвищую голос на дітей!

Тато Ніни та Альоші має запальний характер. Раз ураз він кричить на дітей через дрібниці або взагалі незаслужено. Тепер діти намагаються спілкуватися з ним якомога рідше. Нещодавно тато вилаяв дитину за те, чого вона не робила. І покарав. А потім навіть не попросив вибачення. Коли мама намагалась вступитися за дітей, чоловік нагримав і на неї.

Як можна поводитись інакше?

Мабуть, незаслужене покарання — це привід для дитячих образ, як: можуть залишитись на все життя.

Дітей виховувати непросто. Навіть дуже складно. І ні в кого не виходить робити це ідеально. Не треба карати дітей, не з'ясувавши, що до чого. І кричати на дітей неправильно. Це привчає їх до того, що крик, який принижує, — це нормально. До речі кажучи, діти з низькою самооцінкою - це саме ті, кого морально знищують батьки, регулярно підвищуючи на них голос, принижуючи і ображаючи.

Зростаючи, діти починають бачити, що мама або тато після конфлікту переживають відчуття провини. І вони можуть користуватися цим для своєї вигоди. Це інший, прихований бік цієї ситуації. Який ми можемо зробити висновок?

- Покарання, навіть незначне, має бути тільки справедливим.

- Карати, не розібравшись, не можна. Краще згаяти час, проте з'ясувати, що до чого.

- Якщо ви хочете, щоб у ваших дітей була нормальна самооцінка, не кричіть на них і не принижуйте.  

Погані батьки — не ті, хто думають про свої помилки, а ті, хто забувають про свою дитину.

 

Я суворий батько, тому що в мене багато роботи і я мало часу можу приділити дитині

Мама Віктора нарікає: «Наш тато дуже багато працює. Він рідко буває вдома. Дочка з ним у поганих стосунках, оскільки він усе їй забороняє. Насправді йому просто ніколи з нею поспілкуватися, тому він хоче бути авторитетним в її очах, тож і ставиться до неї дуже суворо. Але найчастіше він показує, що йому байдуже до справ дочки. Я йому розповідаю, а він наче не чує. Хоча дочка до нього горнеться, сумує. Знаєте, яка в неї мрія? Щоб тато одного разу не пішов на роботу і вони погуляли в парку разом, яку дитинстві».

Як можна поводитись інакше?

Дитині важливо, щоб її слухали і чули. Щоб не говорили під час спілкування з нею по мобільному телефону, не відверталися на телевізор. Батьківський авторитет заробляють не суворістю, а спілкуванням і увагою. Якщо один або обидва батьки проводять багато часу на роботі, то час, який у них залишається для сім'ї, треба максимально ефективно проводити з дитиною, а не з телевізором або комп'ютером.

-                  Спілкуйтеся з дитиною.

-                  Намагайтесь слухати і чути її.

-                  Час, який залишається після роботи, приділіть дитині.

-                  Відмовки про роботу і зайнятість найчастіше є лише відмовками. Перегляньте свій робочий графік на користь дитини.

 

Відчуваючи свою провину перед дитиною, ми намагаємося купити пробачення іграшками або солодощами. Але що ми робитимемо, коли дитина подорослішає?

 

Я спокутую свою провину купівлею іграшок і солодощів

Мама Ярика розповідає про нещодавній випадок: «Ми із сином навіть не сварилися. Просто я була втомлена і роздратована. А він вередував, кидав іграшки на підлогу.

І я не втрималася — відлупцювала його. Потім сама розплакалася, тому що стало шкода малюка і соромно за те, що я зробила. Тоді я пішла із сином до крамниці і купила йому дуже дорогу іграшку. При цьому я прочитала багато книг про виховання, добре знаю, що так робити не можна. Та було вже пізно».

Як можна поводитись інакше?

Звичайно, краще не доводити ситуацію до того, щоб дитина страждала, а батьки потім відчували провину.

Якщо мама розуміє, що вона втомлена, варто уникати будь-яких гострих ситуацій. Дитина вередує, і батько ніяк не може стриматися? Краще на декілька хвилин вийти з кімнати або відійти від малюка. Це потрібно для того, щоб не загострювати ситуацію. Тримайте себе в руках, наскільки це можливо. Відійдіть ненадовго, перемкніть увагу. У будь-якому разі вам потрібен додатковий час. Фізичні покарання не дадуть доброго результату. Дитина розплачеться ще більше, ви засмутитеся.

Якщо малюк погано поводиться і треба «привести його до тями», буде набагато краще, якщо ви опануєте себе і просто поговорите з ним, не вдаючись до криків і ляпанців. Але не робіть цього до тих пір, поки дитина не заспокоїться. Переконайтеся, що вона чує вас і розуміє. І не поспішайте купувати іграшки або солодощі. Адже тоді дитина вирішить, що це нагорода за її поведінку, і захоче повторювати це знову і знову.

-         Не карайте дитину фізично.

-         Намагайтеся стримати своє роздратування.

-         Не намагайтесь відкупитись іграшками через відчуття провини.

-         Поговоріть із дитиною про те, що сталося. Спробуйте пояснити їй причину свого роздратування.

-         Ви можете попросити вибачення, якщо вважаєте, що погарячкували даремно.

Головне, що нам треба робити, — це знаходити час для спілкування з дітьми і говорити їм про свою любов.

 

Я не виказую ніжності до дитини

Тато Єви дивується: «Навіщо весь час повторювати дитині про свою любов? У нашій сім! не схвалюються подібні ніжності. Мої батьки виховували мене в суворості, і я роблю так само. Що то за обнімання-цілування, незрозумілі визнання «Я тебе люблю». До чого це все? Дитина бачить таке і не слухається. Можна зрозуміти, якщо так робить мама. Але у нас і мама не схвалює жодних «сюсі-пусі». Вона досить строга і спокійна».

Як можна поводитись інакше?

Насправді дитина потребує того, щоб мама, тато або обидва батьки говорили їй про свої почуття. Це надає малюкові впевненості в собі, у дитини знижується тривожність, а самооцінка, навпаки, підвищується. Звичайно, важливо обіймати дитину. Тілесний контакт, зокрема обійми і погладжування, дуже важливий і для хлопчика, і для дівчинки. Але цього недостатньо. Говоріть дитині, як сильно ви її любите:

       Я тебе люблю!

       Я тобою пишаюсь!

       Мені важлива твоя думка.

       Ти мій найулюбленіший!

       Я скучила!

Це дуже важливий момент ваших стосунків. Інакше дитина зростатиме не просто емоційно нерозвиненою, але і недуже щасливою. Вона весь час матиме сумніви щодо того, чи потрібна комусь і чи люблять її батьки.

• Давайте дитині можливість відчути і зрозуміти, як сильно ви любите її.

• Не позбавляйте малюка тілесного контакту.

• Менше критикуйте і більше хваліть.

Отже, ми розглянули декілька ситуацій, які можуть робити з нас «поганих» батьків.

 

Як позбутися комплексу «поганих батьків»

Оскільки ми з вами — люди мислячі і уважні, то можемо позбутися комплексу «поганих батьків». Важливо усвідомити ситуацію, уміти її проаналізувати, зрозуміти, в чому проблеми і як їх розв'язати. Мало лише повторювати собі: «Я жахливий батько». Треба подолати відчуття провини і почати рухатися в правильному напрямку.

• Аналіз ситуації

Для того щоб проаналізувати ситуацію, у якій у вас виникає відчуття того, що ви «погані батьки», важливо врахувати всі нюанси.

       З чого все розпочинається?

       Які почуття у вас викликає поведінка дитини?

       Що ви робите?

       Які свої дії вважаєте правильними?

         Як би ви поводились інакше?

       Яка допомога вам потрібна?

       Чого ви хочете від дитини?

       Як, по-вашому, вона має поводитись?

Відповіді на ці запитання допоможуть вам правильно проаналізувати будь-яку виховну ситуацію і виробити правильну стратегію поведінки.

• Робота над собою

Якщо ви вже розумієте, що робите щось не так, намагайтесь змінити не лише свою реакцію, але і своє ставлення до дитини, її поведінки.

Поміркуйте і над тим, які ваші риси вдачі заважають або допомагають вам виховувати дитину.

Агресія. Тримайте себе в руках. Дитина, на яку ви зганяєте агресію, з часом відповідатиме вам тим самим. Навчіться позбавлятись своєї внутрішньої агресії, не передаючи її дитині.

Запальність. Знаючи свою схильність до цього, пильнуйте. Намагайтеся не реагувати на ситуацію відразу. Зробіть паузу. Спробуйте впоратися зі своїми імпульсами. З дитиною спілкуйтеся спокійно, рівно.

Неповага до дитячої думки. Навіть якщо ваша дитина ще зовсім маленька, це не означає, що ви можете не поважати її думки. Навпаки, для вас має бути важливим те, як вона бачить ситуацію, що думає і відчуває. «Ти ще маленька» — саме ця фраза, сказана вами зневажливо, може зашкодити дитині. Вона означає, що ви не зважаєте на неї та її інтереси. Навпаки, намагайтесь якнайбільше цікавитись тим, що дитина говорить і що робить.

• Робота над стосунками з дитиною

Це дуже важливий аспект вашого батьківства. Стосунки, які складаються у вас із дитиною, і є тим найголовнішим, заради чого ви стараєтеся. Якими можуть бути батьківські «помилки»?

Гіперопіка. Якщо ви звикли вирішувати все за дитину, опікати її, не даючи зробити жодного самостійного кроку, то вам слід попрацювати над цим. Чим старша дитина, тим більше самостійності ви маєте надавати їй.

Холодність. Якщо ви не побудували з дитиною теплих, довірчих стосунків, ще не пізно це зробити. Щирі розмови, спільні заняття спортом, відвідування кіно або кафе, відпочинок — усе це допоможе вам мати спільні інтереси із сином або дочкою.

Вороже ставлення. Постійні конфлікти не виникають на рівному місці. Імовірно, ви вибрали не ту форму спілкування з дитиною або весь час обсмикуєте її і робите зауваження, не помічаючи хорошого. Саме дорослий, як мудріша сторона, може вчасно припинити конфлікт.

      Підвищення батьківської самооцінки

І ще один важливий момент. Намагайтесь знайти в собі і своєму батьківстві позитивні, хороші моменти, за які ви хочете себе похвалити. Наприклад:

       Я провів (провела) із дитиною чудові вихідні.

       Сьогодні я стримався і не кричав на дітей.

       Я похвалив дочку за те, що вона приготувала обід.

       Я поцікавився синовими успіхами.

       Я змогла побачити хороше у своїй дитині.

       Я приїхала з роботи раніше, і ми разом із сином подивилися кіно.

Якщо весь час говорити собі «я поганий батько», це відчуватиме і дитина. Тоді про повагу з її боку доведеться забути.

 

 

 

 Друк 

постройка ограждений
аренда ялта